Еволюція історіографії суспільно-політичного та культурно-освітнього розвитку польської людності. Історіографічний доробок літератури з питань умотивованості, періодизації й перебігу політичних репресій проти польської меншини УРСР міжвоєнної доби.
Аннотация к работе
Польське населення УРСР, слідом за її титульною нацією - українцями, зазнало упродовж 1920-1930-х рр. чимало випробувань, виступивши заручником більшовицької адміністрації, складних польсько-радянських міждержавних відносин, ставши обєктом експериментів національної політики Кремля - насамперед “полонізаційного”, а згодом потрапивши у жорна репресій тоталітарного режиму 1930-х рр. Без системного й глибокого осмислення трагічних сторінок минулого у долі національних меншин у ХХ ст., усвідомлення повчальних уроків історії неможливо конструктивно розвязувати сучасні проблеми, науково прогнозувати й моделювати їхній розвиток у майбутньому. Польське населення, яке упродовж століть було важливою складовою поліетнічної структури українських теренів, традиційно відігравало поважну роль у вітчизняній історії, впливаючи (іноді вирішальним чином) на перебіг економічних, етноконфесійних, культурно-освітніх процесів. Мета і завдання дослідження - на основі узагальнення здобутків вітчизняної й закордонної історіографії, введення у науковий обіг нових масивів документів, використання матеріалів й спогадів учасників подій: - проаналізувати еволюцію історіографії суспільно-політичного та культурно-освітнього розвитку польської людності УРСР 1920-1930-х рр., зясувавши основні етапи, тенденції й напрями дослідження цього питання; визначити ймовірні перспективи наукових пошуків на майбутнє; Наукова новизна праці полягає у концептуальній постановці й комплексному аналізі вітчизняної та зарубіжної історіографії, що у ній у ширшому контексті подій центрально-східноєвропейської історії міжвоєнної доби висвітлювалися проблеми історії польської людності українських теренів, які внаслідок геополітичних змін, спричинених результатами Першої світової війни, входили до складу УРСР/СРСР.Старт політики “коренізації” й “українізації”, згідно з рішеннями ХІІ зїзду РКП(б) (квітень 1923 р.) та відповідними ухвалами ЦК КП(б)У (серпень 1923 р.), започаткував радянську історіографію історії національних меншин, в тому числі й поляків, УРСР. Найповажнішою публікацією часопису про поляків УРСР була розвідка “Поляки у совєтській Україні”, підписана криптонімом * * * . У Польській Народній Республіці натомість порівняно тривала мовчанка щодо історії найбільшого європейського скупчення поляків поза кордонами Польської держави зумовлювалася насамперед накинутими науковому середовищу цензурними обмеженнями на певну дослідницьку тематику й неможливістю проведення досліджень в СРСР. Калениченка (1923-1983) Інститутом історії України опубліковано збірник “Україна - Польща: історія і сучасність” (2003), що у ньому вміщено низку публікацій з різних аспектів суспільно-політичного та культурно-освітнього життя польської людності УРСР міжвоєнної доби . Цікавим явищем у сучасній історіографії є масштабний проект публікації документальних джерел під назвою “Поляки в Україні”, що його реалізує директор Південно-Східного наукового інституту у Перемишлі (Польща) д-р С. Стемпень.