З’ясування ступеня дослідження історії махновського руху в Україні 1918-1921 рр. на основі комплексного історіографічного аналізу праць вітчизняних і зарубіжних авторів, що охоплює увесь постреволюційний часовий простір. Соціальна практика повстанців.
Аннотация к работе
Серед соціальних явищ новітньої історії України, які вирішальним чином вплинули на характер політичного розвитку суспільства, особливе місце належить повстанському руху під керівництвом Н.І. Махна. Виходячи, по-перше, з масштабності руху, який на етапі свого найвищого піднесення охоплював десятки тисяч повстанців, по-друге, з його довготривалості (хронологічні межі селянської війни майже збігаються з хронологією Української революції 1917-1920-х рр.), по-третє, з впливовості й реальної сили повстанців (усі уряди й найбільші військово-політичні обєднання, які діяли на вітчизняних теренах упродовж переломної епохи, мали зважати на махновський рух, а нерідко й залежати від нього), можна констатувати, що перед нами без перебільшення феноменальне за своєю природою явище. Якщо інтуїтивний характер розуміння повстанцями свободи як такої, що не може бути дарованою, а отже не є причиною самою в собі (causa sui), знаходить адекватне пояснення в науковій літературі, то питання щодо пріоритетності для повстанців певної анархістської моделі, ступеня анархічності їхньої ідеології та практики, протидії в самому русі різних анархістських течій - залишаються предметом гострих дискусій і вимагають системного погляду на них. Майже цілковите замовчування чи ігнорування національних мотивів та національного змісту селянської війни упродовж тривалого часу не дозволяли, по-перше, визначитись у тому, наскільки широкою була соціальна база національно-визвольної революції 1917-1920 рр. в Україні; по-друге, яким за своєю динамікою, формою вияву та наслідками був вплив повстанського руху на державотворчі процеси. Прорив у цій сфері досліджень, здійснений за останнє десятиріччя, дає нові вагомі підстави для підготовки узагальненої історіографічної праці з історії повстанського руху на чолі з Н.І. Махном.У першому розділі дисертації - “Історіографія, джерела та методологія дослідження” - висвітлено ступінь наукової розробки проблеми, охарактеризовані історіографічні джерела, обґрунтовано методологію дослідження. Розвиток даного наукового напрямку було загальмовано інструкціями ЦК РКП(б) 1924 і 1928 рр., які спонукали істориків досліджувати не контрреволюційні, а революційні явища. Чопом періодизація історіографії махновського руху (І період - 20-30 рр.; ІІ-й - 40-кінець 80-х рр.; ІІІ-й - з кінця 1980-х), адже, важко ототожнити, наприклад, 20-і та 30-і, 40-і й 80-і роки щодо насиченості фактами, глибини розробки проблем, науковості діючих концепцій. Саме у цих працях були сформульовані основні положення радянської концепції махновського руху; 3. З метою обєктивізації аналізу відповідних історичних праць дисертантом були використані й чисельні газетні матеріали, зокрема й періоду революції та громадянської війни 1917-1921 рр. (“Известия Екатеринославского Совета рабочих и красноармейских депутатов”, “Диктатура труда” - орган райкому КП(б)У та виконкому Юзівського району; фронтова газета “Борець за свободу” тощо).Початковий ідеологічний імпульс історіографії проблеми було надано висновками, представленими в роботах перших радянських, а також націонал-демократичних лідерів. Взявши за критерії періодизації зовнішній чинник - ставлення повстанської армії до діючих на той час владних політичних центрів, і, зберігши при цьому хронологію, дослідник розділив рух на добу революційного повстанства, в основі якої була боротьба з пропоміщицьким урядом гетьмана та німецькими окупаційними військами, період навперемінної боротьби з радянською владою, А.І.Денікіним і П.Врангелем та час ліквідації “махновщини” більшовиками у поєднанні з політикою її витіснення економічними (непівськими) засобами. Загалом радянські вчені 1920-х рр. визнавали позитивний внесок махновського руху у справу захисту інтересів селян лише на певних його етапах - під час боротьби проти німецьких окупаційних військ та денікінців. Щодо авторів-учасників анархістського руху, - то вони визнавали “махновщину” “колосальним явищем російської дійсності” (П.Аршинов), рух, який “витримав титанічну боротьбу з усіма видами реакції, неодноразово рятуючи саму революцію” (В.Волін). У 80-і рр. рельєфніше визначилися основні критерії диференціації на етапи махновського руху: еволюція соціальної бази повстання, ставлення повстанців до ідеології та практики українського державотворення, орієнтація лідерів руху на інші військово-політичні сили.
План
Основний зміст дисертації
Список литературы
1. Мармазова Т.І. Ідейні передумови і спрямованість махновського руху // Схід. - 2001. - № 6 (43). - С.73-76 (0,5 др. арк.).
2. Мармазова Т.І. Співвідношення соціальних і національних мотивів повстанського руху під керівництвом Н.І. Махна: історіографічний аналіз // Вісник Київського інституту „Слов?янський університет”. - К., 2002. - № 12. - С.166-173 (0,5 др. арк.).
3. Мармазова Т.І. Розкриття історичного значення та періодизації махновського руху в історичній літературі 20-х років // Вісник Донецького університету. - Сер. Б. Гуманітарні науки. - Донецьк, 2002. - № 2. - С.100-105 (0,5 др. арк.).
4. Мармазова Т.І. Періодизація та історичне значення махновського руху // Схід. - 2003. - № 4 (54). - С.89-92 (0,5 др. арк.).
5. Беспалая Т.И., Лещенко В.С. Нестор Иванович Махно / Курс лекций по истории Украины / Ред. кол.: Носков В.А. и др. - Донецк, 1994.- С.235-238 (0,4 др. арк.).
6. Беспалая Т.И. Махно и махновщина: социальные аспекты // Всеукраинская гуманитарная научная студенческая конференция “Личность и культура времени”. - Донецк, 1992. - С. 45-46 (0,2 др. арк.).
7. Беспалая Т.И. Махновское движение в Донбассе и Приазовье как самобытное явление украинской национальной жизни // Донбасс и Приазовье: проблемы социального, национального и духовного развития: Тез. докл.- Мариуполь, 1993. - С.48-49 (0,2 др. арк.).
8. Мармазова Т.И. Новейшие публикации документальных источников по истории махновского движения (середина 80 - годов - до настоящего времени) // Изучение истории Украины в учебных заведениях: Тез. докл. и сообщ. регион. науч.-практ. конф. - Донецк, 1995. - С.123-124 (0,2 др. арк.).
9. Мармазова Т.И. Социально-экономический аспект махновского движения в Донбассе // Экономика и политика: история, современность, перспективы: Тез. докл. открытой регион. студ. научн. конф. - Донецк, 1996. - С. 15-16 (0,2 др. арк.).
10. Мармазова Т.I. До питання про природу анархізму в Україні // Праці наукової конференції Донецького національного університету за підсумками науково-дослідної роботи за період 1999-2000 рр.: Іст. науки, політол., міжнар. відносини i філос. - Донецьк, 2001. - С. 194-196 (0,3 др. арк.).