Заперечення можливості пізнання світу філософами. Істина у філософії як достовірне, правильне знання. Критерії та об"єктивність істини. Основні способи і методи наукового пізнання. Наукове мислення і сучасна людина. Роль гіпотези в науковому пізнанні.
Аннотация к работе
Чому деякі філософи і вчені заперечують можливість пізнання світу? Під істиною у філософії розуміється достовірне, правильне знання. Слово "істина" у своєму розумінні означає відповідність думки предмету",-писав французький філософ Р. У своїй суперечці і раціоналісти, і емпірики допускали можливість набуття людиною істинного знання, але були і філософи, що заперечували цю можливість, - агностики ("агностицизм" у перекладі з грецької - недоступний пізнанню). Ти можеш, звичайно, знати, що вогонь гарячий, а вода текуча; але це значить знати не більше, ніж які відчуття викликаються у власній душі, коли вогонь і вода стикаються з твоїми органами чуттів.Але що ж може служити критерієм (у перекладі з грецької - міряло) істини? Емпірики вважають, що істинність знання забезпечується дослідними даними: що дається нам у відчуттях, те і є в дійсності. Деякі філософи запропонували вважати, що в основі наукових теорій лежать угоди між вченими і вибір цих теорій ґрунтується на розуміннях зручності, простоти. Так, французький математик, фізик і філософ Ж.Пуанкаре (1854-1912) писав: "Основні положення геометрії Евкліда є також не що інше, як угода, і було б настільки ж нерозумно дошукуватися, істинні вони чи помилкові, як ставити запитання, істинна чи помилкова метрична система. При такому підході питання про істинність чи хибність наших знань узагалі знімається з розгляду.Адже знання припускає активну роботу думки, а думати - значить сумніватися. Більшість філософів розглядають абсолютну істину як зразок або межу, до якої прагне наше знання. Але в міру нагромадження знань одні відносні істини замінюються іншими, більш повними і глибокими. Уже древні люди, спостерігаючи за небесними явищами, побачили, що, крім Місяця і Сонця, є ще пять світил, що постійно переміщаються небом. їх назвали планетами. Якщо ми володіємо могутнім і ефективним інструментом пізнання-мозком, знаємо, що таке істина, прагнемо до істинних знань, то чому така велика кількість помилок людства в цілому і кожного з нас окремо?Повсякденна свідомість, наука, мистецтво постійно відкривають нам нове у світі і людині, сприяють загальному прогресу розуміння і знання. Однак проходили роки, десятиліття, і знання, добуті наукою, ставали основою створення нової техніки та технології. В одному з американських словників наука визначається як "спостереження, класифікація, опис, експериментальні дослідження і теоретичне пояснення природних явищ". Звичайно, таке визначення не може розглядатися як вичерпне, але тут схоплена важлива особливість засобів і методів пізнавальної діяльності, що відрізняє науку від інших способів пізнання світу. Емпіричне пізнання має справу насамперед з фактами, що складають основу будь-якої науки, а також з емпіричними законами, що встановлюються в результаті узагальнень і систематизації результатів спостережень і експерименту.Емпіричні наукові знання добуваються, як уже відзначалося, у ході спостережень і експерименту. До цього дослідники спиралися головним чином на повсякденний досвід, здоровий глузд, спостереження. На відміну від спостереження, в ході експерименту дослідник може ізолювати цікавлячий його предмет, а також піддати його спеціальним впливам. Поступово експерименти ускладнювалися, ставали більш трудомісткими, наука звернулася за допомогою до техніки. На перший погляд може видатися, що досягти більш високого рівня узагальнення, властивого теоретичним законам, можна шляхом збільшення кількості спостережень і експериментів.Але наука входить у наше життя не тільки через ці "двері" масового виробництва, технічних новинок, побутового комфорту тощо. Наукові уявлення про устрій світу, про місце і роль людини в ньому (наукова картина світу) у тому чи іншому ступені проникають у свідомість кожної окремої людини; вироблені наукою принципи і підходи до осмислення дійсності стають орієнтирами й у нашому повсякденному житті. Пері ний тип орієнтований на науку. Деякі вважають" що в XX ст. наука показала своє безсилля у вирішенні ряду важливих для людства проблем, більш того, стала джерелом багатьох нових утруднень, ведучи західну цивілізацію до неминучого заходу і загибелі. Є і така точка зору: людство, подібне до маятника, постійно переходить з фази переваги раціонального мислення і науки у фазу занепаду раціоналізму і посилення тяги до віри й одкровення.Найбільш раннім способом розуміння природної і суспільної дійсності був міф. Міф - це завжди оповідання, причому істинність його не підлягала сумніву, а зміст завжди так чи інакше був повязаний з реальним життям людей. На відміну від науки, яка прагне пояснити світ, установити взаємозвязок між причиною і наслідком, міф заміняє пояснення розповіддю про походження, творіння світобудови чи його окремих проявів. За іншою версією цього міфу, боги створили людей і тварин із суміші вогню і землі та доручили Прометею і Епіметею розподілити можливості між живими істотами. У міфах поряд з розповідями, оповіданнями про події, важливих для людей, ств
План
Зміст
1. Істина та її критерії
1.1 Критерії істини
1.2 Чи обєктивна істина?
1.3 Про абсолютні відносні істини
1.4 "Як мало пройдено шляхів, як багато зроблено помилок..."
2. Наукове пізнання
2.1 "У світі безліч шляхів"
2.2 Два рівні наукового знання
2.3 Методи наукового пізнання
2.4 Як розвивається наукове знання
2.5 Наукове мислення і сучасна людина
2.6 Ненаукове пізнання
2.8 Досвід повсякденного життя
2.9 Народна мудрість і здоровий глузд
1. Істина та її критерії філософ істина пізнання мислення