Дидактичні підходи до вибору та застосування засобів педагогічного контролю у вищому навчальному закладі. Особливості конструктивної системи оцінювання здобутих знань, яка відповідає навчальним можливостям студентів та сприяє їхньому всебічному розвитку.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук СТИМУЛЮЮЧА ФУНКЦІЯ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК СТУДЕНТІВ ВИЩОЇ ШКОЛИРобота виконана в Черкаському державному університеті імені Богдана Хмельницького, Міністерство освіти України. Науковий керівник: КОРОЛЬ Валентина Миколаївна, кандидат педагогічних наук, доцент, Черкаський державний університет імені Богдана Хмельницького. Офіційні опоненти: ЯРОШЕНКО Ольга Григорівна, доктор педагогічних наук, доцент, Національний педагогічний університет імені М.П. Захист відбудеться "18" березня 1999 року о 16-30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.053.02 у Національному педагогічному університеті імені М.П. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П.Вони повинні спрямовуватися на гуманізацію та активізацію навчально-пізнавальної діяльності студентів, забезпечувати інтенсивне оволодіння ними необхідного комплексу знань, умінь і навичок, а також гармонійний розвиток особистості майбутнього фахівця, сприяти адаптації його до нових умов життя. Махмутов) є принцип співробітництва, що передбачає розуміння навчання як єдності підпроцесів учіння (навчально-пізнавальної діяльності студентів) та викладання (навчальної діяльності викладача). Успішна взаємодія членів навчального процесу досягається завдяки інтенсивному застосуванню проблемних, дослідницьких методів навчання, а також використанню форм забезпечення самостійної організації учіння, в основу яких покладено ідеї педагогічного стимулювання навчально-пізнавальної діяльності студентів. В процесі проведення контролю за навчально-пізнавальною діяльністю студентів вищої школи проявилися реальні суперечності між: новими вимогами до сучасного рівня знань, умінь та навичок майбутніх фахівців і не досить високим рівнем матеріально-технічної бази навчальних закладів; творчим рівнем викладання та репродуктивним характером учіння; загальним підходом до проведення лекцій, спрямованим на підготовку фахівця високої кваліфікації, й індивідуальним сприйняттям їхнього змісту студентами. Гіпотеза дослідження ґрунтується на тому, що ефективність реалізації стимулюючої функції контролю значно підвищиться за умови впровадження тематично-рейтингової технології навчання з використанням багатобальної шкали оцінювання навчальних досягнень студентів, забезпечить позитивні зміни в стосунках між викладачами та студентами і створить умови для особистісного зростання кожного студента, зумовить формування високого рівня його готовності до майбутньої професійної діяльності за рахунок позитивних змін мотиваційної сфери, якості та рівня знань, умінь і навичок.У першому розділі - "Контроль знань, умінь і навичок студентів вищої школи як педагогічна проблема" - на основі аналізу різних підходів до дослідження проблеми педагогічного контролю ЗУН студентів вищої школи доведено, що він є важливим компонентом навчального процесу і розглядається як діяльність викладача, спрямована на встановлення впливу контролю на мотивацію учіння. Вона включає викладання (діяльність викладача) та учіння (навчально-пізнавальна діяльність студентів), між якими існує прямий і зворотний звязок, що ґрунтується на контролі ЗУН. Розвязання проблеми підвищення рівня ЗУН полягає в застосуванні інноваційних технологій із використанням такого контролю, який стимулює навчально-пізнавальну діяльність студентів, сприяє розвитку їхньої самостійності, приводить до підвищення рівня якості загальної підготовки, а також до виявлення та розвитку творчих здібностей кожного студента. При використанні тематично-рейтингової системи оцінювання ЗУН студентів цей процес включає: визначення освітніх вимог предмета, нормативної основи навчальної дисципліни (освітніх стандартів) i проекцію їх на кожну частину навчального матеріалу, вивчення якої перевіряються i оцінюються; донесення до студентів i усвідомлення ними змісту ЗУН, які еквівалентні тій чи іншій якісній та кількісній оцінці; використання різних форм, методів та засобів оцінювання; вибір системи опорних оцінок з даного навчального предмета, яка відповідає його специфіці, забезпечує цілісне й обєктивне оцінювання кожного студента i є посильною для реалізації викладачем; встановлення коефіцієнта вагомості кожної з кількісної оцінки й математичного механізму підсумовування їх за певний вид виконаних навчальних робіт i дисципліну загалом; встановлення математичних підходів до визначення рейтингового показника студента, на основі якого визначають його рейтинг на курсі; аргументування (зіставлення реальних знань із визначеними стандартами і змістом кожної якісної та кількісної оцінки) результатів оцінювання за будь-який вид роботи, виконаної студентом.