Розробка підходу до стимулювання пізнавальної активності дітей дошкільного віку і створення на його основі моделі навчання шестирічок. Доказ залежності інтелектуального розвитку дітей дошкільного віку від програми розвитку пізнавальної активності.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наукРобота виконана в Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова, Міністерство освіти і науки України. Науковий консультант: доктор педагогічних наук, професор Артемова Любов Вікторівна завідуюча кафедрою дошкільної педагогіки Національного педагогічного університету ім. Офіційні опоненти: - доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Бібік Надія Михайлівна, Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти, Міністерство освіти і науки України, проректор з наукової та методичної роботиСеред них на особливу увагу заслуговує дослідження феномена активності - багатогранної соціально-педагогічної характеристики людини будь-якого віку, її інтелекту, культури, схильності до пізнавальної, особливо творчої діяльності. Аналіз психологічних і педагогічних праць Д.Ал-Кхаміси, Д.Берлин, М.Келяр-Турської, Е.Урлок, О.Брежнєвої, Н.Бібік та ін.) дозволив визначити пізнавальну активність як таку, в якій дитина виступає як субєкт, який створює свій досвід до певної міри самостійно; водночас вона є реципієнтом зовнішніх впливів. У дослідженнях, що стосуються саме пізнавальної активності дітей дошкільного віку, ми спираємося на положення про психологію засвоєння знань (Д.Богоявленська, Н.Менчинська), роль тематичних ігор (Л.Артемова, Я.Динер), творчу діяльність як стимулюючий процес (Р.Глотан, Ц.Клеро), особливості впливу на дитину різних чинників (А.Гурицька, А.Пєррет-Клермонт, М.Жебровська). Певним науковим підґрунтям у нашому дослідженні стали такі концепції, як редукціоністська, конструктивістська, суспільно-культурна, пізнавальна, які підтверджують значення досвіду дитини для перетворення її внутрішніх розумових структур i способів організації знань, а також роль у цих процесах дорослих і, зокрема, педагогів як організаторів оптимальних умов для прояву пізнавальних потреб та пізнавальної активності дітей у різних сферах життєдіяльності. Предмет дослідження - механізми стимулювання пізнавальної активності, які детермінують ефективність педагогічних дій у системі розвитку пізнавальної активності дітей дошкільного віку.У першому розділі монографії - "Психологічні і педагогічні концепції пізнавальної активності дітей" - зясовано теоретичні психолого-педагогічні засади пізнавальної активності дітей дошкільного віку, виявлено і проаналізовано найважливіші психологічні i педагогічні концепції щодо пізнавальної активності. У результаті обєктивного аналізу низки наукових досліджень нами виявлено, що для дошкільного віку є типовими такі форми активності: експлорація (Е.Гібсон, М.Келяр-Турська, М.Поддьяков, Е.Спелке, В.Шевчук, С.Шуман, Б.Хендерсон), ігрова активність (Х.Бюхлер, Л.Виготський, Е.Еріксон, В.Оконь, Ж.Пяже, Е.Хирлок, Я.Хуізінг, С.Шуман), пізнавальна активність (Д.Берлайн, Д.Богоявленська, Л.Виготський, Й.Екель, Т.Томашевський, К.Й.Щербакова), елементи трудової і суспільної активності (Л.Артемова, З.Борисова, М.Пшетачнік-Геровська, Ю.Приходько, М.Тишкова). По-перше, це організація ситуацій, які заохочують дитину пізнавати певні явища; по-друге, допомога дитині в упорядковуванні самостійно набутого нею досвіду. Важливо, щоб дорослий сам мав чітко усталений погляд на світ, знав, що в ньому є суттєвим для дитини, щоб навколо цього уже спільно з дитиною розширювати i впорядковувати її досвід. Зокрема, педагогічну цінність питань підкреслювали у своїх працях М.Лігенза (“Пізнавальна функція питань дітей у ранньому та дошкільному віці”), Ж.Пяже, (“Як собі дитина уявляє світ”) С.Шуман (“Розвиток дитячих запитань”) та ін.А в контрольному дослідженні - зображали явище, обговорене на заняттях, і одне вибране ними явище, яке до того не обговорювалось, а також явище за словом "RACHMA". У звязку з цим у навчальний процес включалися засоби стимулювання, які сприяли забезпеченню цілеспрямованості педагогічної дії та розвитку пізнавальної активності дітей, зокрема були використані: звернення до їхнього життєвого досвіду, навчально-виховні ситуації, ігри, обговорення з дітьми створених ними завдань, пошуки самостійних шляхів їх розв"язання. В результаті якісного аналізу одержаних даних зясовані такі ознаки дефінітивної репрезентації окремих явищ та процесу утворення знань про істотні ознаки явищ неживої природи: на початку досліджень чимало дітей виявляли відносно правильні, а іноді й близькі до наукових знання про більшість атмосферних явищ. Проте дитячі варіанти дефініцій цих явищ дещо поповнювалися на заняттях, хоча вплив цих занять був менший, ніж тоді, коли діти вперше дізнавалися про нові явища природи; Переконливість цих висновків доповнювалася показниками про розуміння дітьми "місця появи явищ" та виявлення ними "ознак явищ неживої природи", розуміння "сталості періодичності явищ", наявність "динаміки "лексем" щодо варіативності назв і характеристик ознак явищ (створення синонімічного ряду).