Дисертацію присвячено питанню вивчення стильової еволюції творчості В.І. Зарецького 60-80-х років ХХ століття в контексті мистецького нонконформізму. У роботі проаналізовано стан мистецтвознавчого та культурологічного висвітлення поставленої проблеми.
Аннотация к работе
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства Робота виконана в Київському національному університеті культури і мистецтв, Міністерство культури і мистецтв України, м. Науковий керівник: доктор мистецтвознавства, професор, академік Захист відбудеться 24.10.2003 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.807.02 у Київському національному університеті культури і мистецтв (01133, м. З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного університету культури і мистецтв (м.Стан сучасної мистецтвознавчої науки дозволяє з нових позицій розглядати українське мистецтво, стилістику, жанрову різноманітність, еволюцію творчості митців, процес створення новітніх концептуальних моделей, спрямованих на національну, історичну, просторову самоідентифікацію. З цієї точки зору типовим видається мистецтво В. Зарецького зберігаються у багатьох приватних колекціях в Україні та за кордоном. Актуальність дослідження зумовлена ще й тим, що за останнє десятиліття не розроблено загальної методології аналізу мистецького нонконформізму 1960-80-х років, важливою складовою якого була творчість В. Зарецького. Зарецького (живопис, графіка, монументальне мистецтво) та визначити особливості стильової еволюції митця у контексті мистецького нонконформізму;Зарецького в контексті соціоісторичних та мистецьких подій того часу, перш за все необхідно звернутися до щоденникових записів, зроблених самим митцем. Мистецтво означеного періоду (його творці) класифікується за такими категоріями: конформістська, яка підпорядковувалася комуністичній ідеології, виконувала пропагандистські функції та отримувала різні заохочення, нагороди, привілеї, і, відповідно, нонконформістська, тобто мистецтво, незалежне від ідеології та політики, що поставило його в опозицію до тоталітарного режиму. Ситуація у культурі вимагала певних компромісів; потрібно було погодитися з існуванням жорсткої цензури в мистецтві, обмежень, наруги над художніми творами (один з непоодиноких прикладів - знищений вітраж у вестибюлі Київського національного університету імені Тараса Шевченка) і віднайти таку позицію в межах системи та ідеології, яка б уможливила процес творення і визнання. У своїх формальних пошуках митці спиралися на досвід як української, так і європейської традицій - творчість М. Отже, магістральне спрямування українського шістдесятництва складалося з двох компонент: професійної - “мистецтво для мистецтва”, що вивільняло живопис як такий з-під канонів соцреалістичного методу, та національної, що спрямовувало мистецтво у бік національної самоідентифікації.