Основні етапи розвитку галицької музичної творчості на протязі двох сторіч. Її роль в українській, польській і австрійській національних культурах. Опис індивідуальних стилів композиторів з точки зору їх співвідносності до провідних напрямів епохи.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИРобота виконана на кафедрі теорії та історії культури Національної музичної академії України ім. Науковий консультант: Герасимова-Персидська Ніна Олександрівна, доктор мистецтвознавства, професор, Національна музична академія України ім. Павлишин Стефанія Стефанівна, доктор мистецтвознавства, професор, голова відділу культурології Західного наукового центру НАН України (Львів); Москаленко Віктор Григорович, доктор мистецтвознавства, професор, Національна музична академія України ім. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної музичної академії України ім.Проте, враховуючи історичну ситуацію протягом тривалого часу, коли Східна і Західна Україна існували під егідою різних імперій - Східна у складі Російського царату, а Західна під Литвою, Польщею, Австрією - а відтак не могли не зазнати істотного впливу культурного розвитку метрополій, необхідно визначити і певні відмінності, а навіть розбіжності у становленні професійних мистецьких шкіл і ролі національної музики у суспільному житті. Зважаючи на ці обєктивні обставини, видається доцільним дослідити ґрунтовніше еволюцію художніх стилів в окремому регіоні зі своїм специфічним шляхом історичного розвитку протягом значного хронологічного періоду, тобто простежити стильову еволюцію не лише в західноукраїнській музиці, а, спираючись на художню спадщину мистців різних національностей Галичини (заторкуючи також деякі явища сусідніх регіонів, повязаних численними суспільними та культурними контактами з Галичиною, - передусім Закарпаття і Буковини), встановити як спільні риси, так і відмінності у кристалізації їх естетичного світогляду, перевазі певних жанрів і форм, викликаних суспільними потребами часу. У ХІХ сторіччі, з якого розпочинається дослідження, Галичина була важливим центром як основних на той час, чисельно найбільших націй, тобто автохтонної, української та польської, австрійської, так і менших національних громад, що населяли край: вірменської, єврейської, чеської, угорської, румунської та ін. Дисертація виконана у відповідності з основними напрямками досліджень, що вважаються пріоритетними в українському музикознавстві, - вивчення національної культурної спадщини в її взаємозвязках і взаємовпливах з європейськими школами, заповнення "білих плям" в історії української музики. Окремий пласт літератури опрацьовувався в звязку з необхідністю вибудувати широкий історико-культурний контекст музичного життя і творчості, що зумовило включення в обіг праць з історії України, філософії, літературознавства, мистецтвознавства, теології, персоналій окремих видатних діячів краю, безпосередньо не повязаних з музикою, але опосередковано впливаючих на мистецькі процеси.Початки романтизму" - автор звертається до одного з основних, генералізуючих стильових напрямів культури девятнадцятого сторіччя - романтизму, що, водночас, мав колосальну вагу і для українців, і для інших народів, сформував самостійні професійні композиторські школи практично у всіх країнах Європи, що до того орієнтувались лише на провідні еталони італійської, німецької та французької музичної культури. Згадані явища стильової еволюції помітні у всіх видах мистецтва приблизно з однаковою інтенсивністю і приводять до нових здобутків зарівно в літературі, театрі, як і в архітектурі, музиці та образотворчому мистецтві. Називаємо його так тому, що він був зорієнтований найбільше на творчість одного з перших романтиків Франца Шуберта та інших менш відомих, проте свого часу популярних авторів пісень, а також авторів зінґшпілів та мелодрам, котрі жили і працювали в австрійській столиці. Для аналізу втілення романтичної естетики автор звертається до творчості К. Робиться висновок про те, що вже на ранньому етапі взаємодії культур в творчості видатніших галицьких композиторів поступово підготовляється взаємодія вищого порядку - естетико-стильова, коли певні елементи словянської музики проникали у творчість німецьких і австрійських мистців і, навпаки, коли словянські, в тім українські музиканти спирались на осягнення дуже потужної і високорозвиненої австро-німецької музичної культури.У загальних висновках констатуються основні позиції стильової еволюції галицької музичної культури впродовж двох сторіч і стверджується: періодизація основних стильових етапів розвитку галицької музичної культури тісно повязана з соціально-історичними умовами, які складались на території краю, з тими найважливішими подіями політичного і економічного життя, які інспірували її еволюцію; галицька музична культура вельми чутливо реагувала на провідні стильові віяння, сформовані в провідних європейських центрах, багатогранно трансформувала засади романтизму, постромантичних тенденцій, важливих стильових напрямків першої половини ХХ ст.