Дослідження особливостей стильових вимірів творчості Василя Барвінського в контексті культурно-історичної епохи першої третини ХХ століття. Визначення ролі В. Барвінського в розвитку української музики та структурі художнього національного стилю.
Аннотация к работе
Львівська державна музична академія ім. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавстваБарвінський творив в гроні провідних митців України і Європи - М. Він був аніматором музичного життя Західної України, автором перших в українській музиці Прелюдій (1908 р.), першої в ХХ ст. Один з перших українських композиторів, які отримали світове визнання: твори видавалися в Європі, США, Японії (“Peters”, “Universal Edition”, “Nakamura”), звучали на багатьох світових сценах, в радіо-та телепередачах (Відень, Ляйпціг, Берлін, Стокгольм, Турін, Прага, Варшава, Краків, Нью-Йорк, Буенос-Айрес, Мехіко, Торонто та ін.). На зорі телебачення в Лондоні 21 травня 1937 року транслювався концерт з творів В.Барвінського та Н. В.Барвінський пройшов хресну дорогу зі своїм народом до національної Голготи: десять років мордовських концтаборів та жахливий факт спалення режимом практично всіх рукописів мали залишити нам у спадок “композитора без нот”, як з гіркотою охарактеризував себе сам автор після повернення з заслання.У Вступі обґрунтовано актуальність теми, формулюються обєкт, предмет, мета і завдання дослідження, розкрито наукову новизну дисертації, її практичне значення, подано огляд наукових джерел за обраною темою, наводяться відомості щодо апробації результатів дисертації та публікації автора. Формуючі засади композиторського стилю В.Барвінського складається з двох підрозділів. Індивідуальний стиль композитора розглядається в контексті інноваційних аспектів сучасного музикознавства, окреслюється ареал “мета-стилю” митця як наслідок його багатогранної діяльності. Барвінський виявляє в різних аспектах своєї діяльності ментальні особливості українства: кордоцентризм, інтровертивний екзистенціоналізм, універсалізм з чільними архетипами матері та лицаря; феномен природи, фольклор як “ментально-креативні фактори” (МКФ) - складові творчої сфери (А.Лєсовіченко). Барвінського як “індивідуальної, історично нової, досконалої і цілісної художньої системи, що визначається соціокультурними умовами та рисами особистості автора, як один з факторів типізації музики” (В.Холопова).Виходячи з світовідчуття сковородинівського типу - антеїзму - В.Барвінський постає в суголоссі націо-культурного процесу свого часу, трактуючи природу як рівноправний персонаж, що перестає бути тлом, отримуючи тлумачення онтологічної життєтворчої сили, наділеної індивідуальністю (М.Коцюбинський, Леся Українка, Г.Хоткевич, І.Стравинський, А.Вернадський). Думи, лірницькі пісні виявляють рівень історичної памяті, символіка знаково-семантичних кодів (думний лад, імітація бандурної чи лірницької гри) відіграє суттєву смислову функцію в багатьох творах (“Лірники”, “Дума про Нечая”, Віолончельна соната). Духовно-етичні домінанти творчості В.Барвінського.має три підрозділи: 3.1 Витоки формування та становлення релігійної свідомості митця. Значний вплив на духовно-ідейні засади та творчість мали стосунки А.Шептицького та В.Барвінського, якому композитор присвятив “Урочисту кантату” та цикл “Пісень з Богогласника”. Незважаючи на важкі випробування долі (чи не єдиний в світі композитор, твори якого було знищено режимом ще за життя), В.Барвінський після повернення додому займає свідому культурно-суспільну позицію.