Біографічні та соціально-історичні фактори формування творчого методу В.П. Задерацького, взаємозумовленість програмності та жанрового змісту у його фортепіанній творчості. Циклічність у фортепіанних творах та еволюція фортепіанного стилю композитора.
Аннотация к работе
Одеська державна музична академія імені А. В. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства Робота виконана на кафедрі історії музики та музичної етнографії Одеської державної музичної академії імені А.В. САМОЙЛЕНКО Олександра Іванівна, Одеська державна музична академія імені А.В.Задерацького в історії вітчизняної культури, справжній масштаб його особистості ще має бути визначеним. Ініціатором процесу відродження спадщини композитора виступив його син - Всеволод Всеволодович Задерацький (доктор мистецтвознавства, професор Московської державної консерваторії імені П.І. Чайковського), що опублікував в 2005-2006 роках у журналі «Музична академія» три нариси про життя й творчість свого батька. Задерацького була оцінена та отримала широку популярність набагато раніше, ніж у Росії: вже три десятиріччя в Києві та Львові видаються його твори; фортепіанна й скрипкова музика Задерацького міцно ввійшла в навчальний репертуар Київської та Львівської консерваторій. Клина, що опублікував у книзі «Українська радянська фортепіанна музика» (1980) нарис, присвячений циклу 24 прелюдій для фортепіано, у якому відзначив ряд стилістичних особливостей творчості В.П. Задерацького.У вступі обґрунтовується вибір теми і проблематика дослідження, визначаються його мета, завдання, обєкт, предмет, наукова новизна, розкривається актуальність вивчення творчості В.П. Задерацького. Винахід нових стилістичних комплексів стає одним з найбільш показових композиторських прийомів Задерацького - митця ХХ століття, який рухається в одному напрямку зі стилістичними знахідками Ігоря Стравінського та випереджає у пошуках нової стильової якості із стилістичного сплаву «своє-чуже» твори Альфреда Шнітке. За два з половиною десятиріччя (з 1928 року - до цього часу відносяться перші збережені твори Задерацького - до 1952 року включно, коли була завершена остання транскрипція для фортепіано) були створені 6 сонат для фортепіано, два Дитячі концерти, цикли 24 прелюдій і 24 прелюдій та фуг, дві програмні сюїти - «Вітчизна» і «Фронт», фортепіанний цикл «Легенди», Кавказька і Російська рапсодії, кілька циклів мініатюр («Зошит мініатюр», «Мікроби лірики», «Порцелянові чашки», «Східний альбом», «Багателі»), велика кількість окремих пєс і транскрипцій. Ставлення до музики для фортепіано з часом змінювалося: якщо спочатку вона була скоріше простором для творчих експериментів у пошуках свого композиторського стилю та власної манери висловлення, то згодом набуває навіть автобіографічного відтінку: на сторінках фортепіанних творів автор закарбовує свої найпотаємніші думки й спостереження. Композитор усвідомлював, що його музика ніколи не буде звучати прилюдно, і ця обставина часом дозволяла йому «висловлюватись» у своїх творах настільки відверто, наскільки необхідно було мовчати у реальному житті.