Підходи до вивчення стилістичної вираженості фортепіанних жанрів прелюдії та етюду у творчості видатних композиторів Ф. Шопена, О. Скрябіна, К. Дебюссі, що представляють стилістику романтизму-передсимволізму та класику символістської методології.
Аннотация к работе
Одеська державна музична академія ім. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавстваЗахист відбудеться "21" травня 2008 року о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.857.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства в Одеській державній музичній академії імені А.В. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Одеської державної музичної академії імені А.В. Висувається концепція жанрової семантики етюду як символізування в художній цілісності композиції аспектів виразу Майстерності; і ця семантика визначає смисл інструктивних етюдів, які не менш репрезентативні в заяві художньої готовності артиста і утворюють самостійний пласт творчості в епоху раннього романтизму, зберігаючи свою значущість аж до сьогодення. Жанр прелюдії складає споріднену типологічну якість до етюду, що багато в чому генетично обумовлює прояв музичного етюду. Выдвигается концепция жанровой семантики этюда как символизации в художественной целостности композиции аспектов выражения Мастерства; эта семантика определяет смысл и инструктивных этюдов, которые не менее репрезентативны в заявлении художественной готовности артиста и образуют самостоятельный пласт творчества в эпоху раннего романтизма, сохраняя свою значимость вплоть до сегодняшнего дня.Забутий європоцентристським суспільством Нового часу креаціонізм середньовічної культури відроджується на тлі тотального театралізування суспільства "пост-сучасного" типу, - символізм розуміється як цінність релігійної філософії і літератури (Т. Актуальність теми дослідження зумовлена сучасним усвідомленням символістського світобачення як методологічного і стилістичного аспекту художнього мислення, який утворює одну з центральних проблем сучасної дослідницької проблематики. Обєктом дослідження виступає символізм в музиці. Конкретними завданнями дослідження виступають: 1) виділення в передсимволістському мистецтві, символізмі як такому і в постсимволістській музичній творчості методологічно-стилістично сутнісних позицій, що відрізняють даний напрям і художньо-розумовий стереотип від романтизму-неоромантизму, реалізму-веризму та інших, синхронно і діахронно збудованих по відношенню до першого з напрямів - тобто розумових типологій в музиці; 2) формування на їх основі знайдених сутнісних ознак музичного інструментально-фортепіанного символізму і його проявів в жанрах "художнього" етюду та прелюдії, типологія яких історично охоплює і інші стилістичні установки;У Вступі характеризуються актуальність, обєкт та предмет, мета і завдання дисертації, розкриваються її наукова новизна і практична цінність.інтерес до тем-знаків, жанрів-знаків, у числі яких жанрові типології прелюдії та етюду, які відобразили в романтичній версії естетичного "піднесення" те, що в естетичній класифікації поза романтизмом трактувалося як побутове-непримітне; При цьому, символістський художній принцип, який був реалізований в музиці, виявляє наступні жанрові прерогативи в стильових показниках: установка на форми що "стають", "форми що оформлюються", архітектоніка яких не визначилася в презентації музики серйозної і художньо-самодостатньої, але що характеризують "межовність" прикладної і художньої сфер, тобто прелюдію та етюд; "незакінченість" форми в межах жанрів прелюдії та етюду в разі художньої цілісності їх подачі як творів, створює установку на символіку форми в них, оскільки зводить у формальну вибудованість якість несформованості; базисність фортепіано в розвитку жанрів прелюдії та етюду визначена "мутаційним" періодом в будівництві фортепіано в першій половині ХІХ століття, коли співіснування "легких" і "тугих-тяжких" інструментів визначалося несталою концепцією його як флейтово-чембальної ідеальної сфери "польоту сильфів" і грандіозного "замінника" оркестру (останнє запанувало в другій половині ХІХ в.). "Методика стильового виконавського аналізу прелюдій та етюдів для фортепіано відповідно до принципів художнього символізму" представляє проекцію узагальнень методології на конкретику аналітичної роботи дослідника.