Визначення принципів стилістичного аналізу художнього прозового тексту. З"ясування особливостей структурної і стилістичної організації оповіді у романі І.С. Тургенєва "Дворянське гніздо". Мовностилістичні прийоми відтворення художнього світу у романі.
Аннотация к работе
Харківський національний університет ім. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРобота виконана в Харківському державному педагогічному університеті ім. Науковий керівник доктор філологічних наук, професор Г.С.Сковороди, професор кафедри російського і загального мовознавства Богдана Хмельницького, завідувач кафедри загального і російського мовознавства кандидат філологічних наук, доцент Захист відбудеться 17.06.2003 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.051.07 Харківського національного університету ім.Тургенєва (у тому числі і роман “Дворянське гніздо”) з різною метою досліджувалася і лінгвістами, і літературознавцями. Лінгвістичних праць, що стосуються мови і стилю І.С.Тургенєва і які становлять науковий інтерес, значно менше. Головна увага у дослідженнях цього часу приділялася встановленню прийнятного для існуючої доктрини ідейного змісту твору, що носить викривальний характер стосовно попередньої суспільної системи. Не досліджено у цьому аспекті і визначний роман І.С.Тургенєва “Дворянське гніздо”. У дослідженні застосовувалися описово-стилістичний метод, за допомогою якого встановлювалися і аналізувалися стилістично активні мовні засоби, якими користувався письменник, і - головним чином - структурно-стилістичний метод, що висуває у центр спостережень функції, значення або призначення виділених мовних елементів, їхню роль у цілісній словесно-художній структурі.У першому розділі викладено теоретичні засади дослідження мовностилістичної організації роману І.С.Тургенєва “Дворянське гніздо”, визначено і схарактеризовано обєкт, який має бути вивчений, - образ автора, з урахуванням його специфіки як форми словесно-художньої побудови твору. У 1-му підрозділі "Динаміка позицій оповідача у романі" фіксуються і детально аналізуються усі позиції, які використовує автор при оповіді, і встановлюються відношення між ними. Так, наприклад, опис літніх жінки і чоловіка у XII розділі, що сиділи в одній ложі з Варварою Павлівною (її матері та батька) нібито здійснено з точки зору Лаврецького, але психологічно влучні, глибокі сатирично-загострені характеристики виявляють досвід і проникливість оповідача: Пор.: “…увидел он в ложе бельэтажа девушку…Рядом с нею сидела сморщенная и желтая женщина лет сорока пяти, декольте, в черном токе, с беззубою улыбкой на напряженно озабоченном и пустом лице, а в углублении ложи виднелся пожилой мужчина, в широком сюртуке и высоком галстухе, с выражением тупой величавости и какой-то заискивающей подозрительности в маленьких глазках, с крашеными усами и бакенбардами, незначительным огромным лбом и измятыми щеками, по всем признакам отставной генерал”. У 2-му підрозділі “Чуже” слово у романі” характеризуються основні стилістичні прийоми впровадження "чужої" мови до авторської оповіді у романі І. С.Тургенєва “Дворянське гніздо”, аналізуються структурні форми цієї мови, характеризуються їхні стилістичні функції. Тургенєв час від часу використовує у своєму романі пушкінський принцип зближення і змішання авторської оповіді зі сферами мовної свідомості персонажів, з “чужою” мовою, але не доводить його до такого ступеня рельєфності і драматичності, як це робить майже в цей же період Лев Толстой.