Дослідження мови української постмодерністської художньої прози та відтворення своєрідного мовностилістичного портрету постмодерністської доби. Екстралінгвальні параметри постмодерністської прози та засоби їх вербалізації. Карнавалізація художньої мови.
Аннотация к работе
Національна академія наук України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРоботу виконано у відділі стилістики та культури мови Інституту української мови Національної академії наук України, м. Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор Сологуб Надія Миколаївна, Інститут української мови НАН України, провідний науковий співробітник відділу стилістики та культури мови. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Струганець Любов Василівна, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, завідувач кафедри методики викладання української мови і культури мовлення; Захист відбудеться "21" жовтня 2009 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.173.01 Інституту української мови НАН України (01001, м. Детально исследованы стилеобразующие факторы, стилистические доминанты постмодернистской прозы, продуктивные ресурсы всех языковых уровней - фонологического, словообразовательного, лексико-семантического, фразеологического, синтаксического, а также графики, орфографии и особенности текста.Інтенсивно розвиваються функціональні стилі української мови, а художній стиль відзначається дифузністю мовних елементів інформаційного, наукового, публіцистичного, офіційно-ділового стилів, писемного та усно-розмовного мовлення, поєднанням різних жанрів. В українській словесній творчості кінця ХХ ст. сформувалися певні естетичні орієнтації, новий для пострадянського простору постмодерністський дискурс, принциповими ознаками якого стали відкритий соціально-мистецький простір, парадоксальне поєднання інтелектуалізму та масової культури, стирання психологічних кордонів у творенні й сприйнятті мистецтва, руйнування традиційних для національної поетики естетичних канонів художньої мови. Теоретики постмодернізму зазвичай кваліфікують ці явища як вияви світоглядного бунту, наслідки якого вважають деструктивними, руйнівними для мови загалом та мовно-естетичної свідомості читачів зокрема. Постмодерністська проза формує обємний (в окремих жанрах - визначальний) сегмент української словесності та показово відбиває особливості національно-мовної картини світу кінця ХХ - початку ХХІ ст. Зясування лінгвостилістичних параметрів постмодерністської прози здійснюється із залученням філософських теорій постмодернізму й постструктуралізму (ідеї Р.Спектр постмодерністських настроїв, зокрема ставлення до ідеології, історії та розвитку, розуміння людини й суспільства, категорій часу та порядку/хаосу, погляд на мову і культуру, прийняття чи неприйняття шкали моральних цінностей визначили домінування відповідних смислів у постмодерністській літературі, детермінували посилення деконструктивізму як принципу нового мовомислення й текстотворення. З погляду естетики постмодернізм руйнує мистецькі канони: творення трансформується у конструювання, концептуально важливими принципами текстової побудови виступають компіляції та ремінісценції. На цьому ґрунті абсолютизується теза про принципову неможливість "нового" в мистецтві: твір не може бути первинним, оскільки він - тільки алюзія на інші твори, сукупність цитат, колаж, організований за принципом іронії та метамовної гри (У. Отже, у розділі зясовано, що мовна естетика української постмодерністської прози втілює постмодерністську світоглядно-естетичну парадигму з її абсолютною свободою мовотворчості, карнавальною іронічною грою, девальвацією високого слова, літератури й ролі автора-мовотворця, ігноруванням мовної та стильової норми, довільним поєднанням мовних засобів, форм, жанрів і текстів, еклектикою, мовним бунтом та епатажем тощо. Продемонстровано, що основними лінгвостилістичними засобами карнавалізації художньої мови є: мовна гра, пародія, інтертекстуальність, стилістично маргінальна лексика (жаргонна, лайлива лексика), злиття і контрастування літературної та нелітературної мови, синкретичні тропи, лексико-семантична група "карнавал", карнавальні образи та символіка, ігри з орфографією та структурно-графічним оформленням тексту.