Стилістичні засоби створення образності в авторському дискурсі - Курсовая работа

Зміст Вступ Розділ І. Дискурс: визначення та основні характеристики 1.1 Поняття дискурсу в сучасній лінгвістиці 1.1.1 Основні підходи та методи дослідження дискурсу 1.1.2 Основні мовні характеристики дискурсу 1.1.3 Основні типи дискурсу 1.2 Текст і Дискурс: проблеми дефініцій 1.2.1 Визначення поняття «текст» 1.2.2 Визначення поняття «дискурс» 1.3 Авторський дискурс Висновки до Розділу 1 Розділ ІІ Стилістичні засоби представлені в англійських художніх творах ( на матеріалі Джерома К. Джерома та Харпер Лі) 2.1 Загальні відомості про стиль та стилістику 2.2 Конотативний аспект створення образності і виразності 2.3 Стилістичні структури 2.4 Аналіз використання стилістичних засобів у романі Джерома К. Джерома “Троє в одному човні (не рахуючи собаки)” 2.5 Аналіз використання стилістичних засобів у романі Храпер Лі “Вбити пересмішника” 2.6 Вживання стилістичних засобів у романі Джерома К. Джерома “Троє в одному човні” та Харпер Лі “Вбити пересмішника” Висновки до Розділу 2 Висновки Додатки Список використаних джерел Вступ Теорія дискурсу як прагматизованої форми тексту бере свій початок у концепції Е. Бенвеніста, який розмежовував план дискурсу (discоurse) - мовлення, яке привласнюється людиною, яка говорить і план оповідання (narration). Під дискурсом Е. Бенвеніст розуміє “усіляке висловлювання, яке зумовлює наявність комунікантів: адресата, адресанта, а, також, наміри адресанта певним чином впливати на свого співрозмовника”. Дискурс трактується як складне комунікативне явище, що включає в себе соціальний контекст, інформацію про учасників комунікації, знання процесу продукування та сприйняття текстів. Дискурс - це складна комунікативна подія, суттєва складова соціокультурної взаємодії, характерні риси якої - інтереси, цілі та стилі. Наукова новизна роботи полягає у систематизації інформації про стилістичні засоби та їх функції у мовознавстві, їх застосування в авторському дискурсі. Основним є метод лiнгвiстичного опису, застосовано також елементи зiставного, порівняльного методу та методу суцільної виробки, окремi прийоми дискурсного аналiзу. Курсова робота закінчується висновками основних результатів, про які йдеться в даному дослідженні, бібліографією та додатками. дискурс лінгвістика джером виразність РОЗДІЛ І Дискурс: визначення та основні характеристики 1.1 Поняття дискурсу в сучасній лінгвістиці Завданням цього розділу є розгляд теоретичної літератури, присвяченої дискурсу та проблеми дефініції різних лінгвістів. Дискурс визначається згідно з Ю. Габермаса через текст або текст через дискурс [31; 76]. 2. Класичними працями, в яких досліджуються проблеми дискурсу, можна назвати твори Ю. Габермаса [13], Т. ван Дейка [16], М. Фуко [47] та М. Гайдегера. Деякі аспекти дискурсу знаходять своє відображення в роботах закордонних та вітчизняних науковців, серед яких слід відзначити П. Кузьміна, М. Ільїна, Є. Шейгал [48], О. Міхальову, Є. Переверзєва [37], Є. Кожемякіна, Г. Почепцова, В. Павлуцьку, М. Гаврилову, Дж. Сейдел [53] та М. Гейса. Вчений вважав, що інструментом освоєння дійсності є мовна практика людей, в ході якої не лише освоюється (обговорюється) світ, але й складаються правила даного освоєння/обговорення, правила самої мови і, відповідно, певні розумові (мислиннєві) конструкції. Е. Переверзєв ототожнює дискурс з певним видом тексту. Н. Д. Арутюнова визначає дискурс як “зв’язний текст у сукупності з екстралінгвістичними, соціокультурними, прагматичними, психологічними факторами; це - текст, узятий в аспекті подій; мовлення, що розглядається як цілеспрямоване соціальне явище, дія, як компонент, що приймає участь у взаємодії між людьми і механізмах їх свідомості. Дискурс також розуміється як текст, ”представлений у вигляді особливої соціальної даності” і ”утворений в результаті мовленнєвої діяльності представників певної лінгвокультурної спільноти, який розглядається у сукупності його лінгвістичних параметрів та соціокультурного контексту” [1; 262]. Дискурс, за В.Г. Борботько, - це текст, але такий, який складається з комунікативних одиниць мови - речень та їх об’єднань у більші єдності, які знаходяться у безперервному смисловому зв’язку, що дозволяє сприймати його як єдине утворення.