Проблема адекватності перекладу в перекладознавстві. Функціонально-стилістичні особливості вірша Йоганна Гете "Нічна пісня мандрівника" та концепція гетівської мініатюри. Збереження лексичних особливостей твору в українських та російських перекладах.
Аннотация к работе
Вступ Нічна пісня мандрівника Гете дивовижний поетичний твір. У 8 рядках Гете зумів висловити такий глибокий філософський зміст, що й досі багато літературознавців та дослідників сперечаються про те, що саме хотів донести поет цим віршем до своїх нащадків. Але , не зважаючи на велику кількість перекладів, пояснень та аналізів цього вірша справжній зміст можна намагатися зрозуміти тільки з оригіналу, адже кожен перекладач у своєму варіанті залишав частину себе, свого розуміння та сприйняття. Метою даної роботи було розглянути найвідоміші переклади Нічної пісні мандрівника Гете та порівняти їх, як з оригіналом, так і між собою для виявлення неточностей та розбіжностей у перекладах. Перш ніж починати стилістичний аналіз вірша Wanderers Nachtlied, доцільним буде звернутися до визначення терміну адекватності перекладу В.В.Алімовим. Н.К.Гарбовський визнає, що при вивченні перекладу як процесу не можна не помітити його міжмовну та міжкультурну асиметрію, що буде добре помітно з практичної частини даної роботи. Однак, попри те Гарбовський тримається позиції відомого перекладознавця Р.О.Якобсона, який вважає, що весь пізнавальний досвід та його класифікацію можна виразити будь-якою існуючою мовою. Це одна з причин того, що вузькогалузеві тексти більш однозначні, легше препаруються, піддаються автоматичному обробленню, машинному перекладу, дають об’єктивніші статистичні оцінки. Одним із піонерів концепції кількісних оцінок перекладу був відомий харківський перекладознавець О.М.Фінкель. А.О.Содомора звертає увагу читача на такі проблеми, як оригінальність тексту - антична й наша; мітка часу на перекладах древніх творів; роль підрядника і прозового перекладу неперекладних творів. Слід зазначити, що мотив глибокого сну природи зустрічаємо у багатьох поетів різних епох, починаючи від давньогрецького поета Алкмана (VII ст. до н.е.), далі надибуємо спроби у Вергілія, Овідія, Аріосто, Тассо, Мільтона та багатьох інших, але ні в кого іншого цей сон не набув такого глибокого філософського звучання, як у Й.В.Гете. Підкреслюючи, що формально Лермонтов перевел стихотворение Гете плохо, А. Сидоров тут же стверджує, що перевод Лермонтова оправдан и возносим превыше всего, потому что он существует сам по себе как дивное стихотворение одинаковой важности с гетевым - одинаковой с ним ценности, тобто оцінку перекладу підміняє оцінкою лермонтовського вірша самого по собі. В. Брюсов в своєму перекладі прагнув дотриматися зовнішньої точності ритмічного малюнка ...