Обґрунтування регулятивної ролі стилю наукового мислення в науці. Окреслення методологічного апарату його дослідження. Уточнення впливу соціокультурних та соціально-психологічних чинників на стиль наукового мислення в умовах постнекласичної науки.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукРобота виконана на кафедрі філософії Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету. Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор БУГРОВ Володимир Анатолійович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, проректор з науково-педагогічної роботи. Захист відбудеться 30 травня 2011 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.17 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м.У процесі розвитку науки відбувається не лише накопичення нових знань, а й змінюються всі компоненти наукової діяльності: обєкти, що вивчаються, наукові комунікації, форми розподілу та кооперації праці. Поширення компютерних та інформаційних технологій, виникнення в науці нових галузей, методів і прийомів дослідження, зміна ставлення науки до ненаукових форм знання і до їхніх результатів впливають на зміну образу культури людства та здійснюють визначальний вплив на зміну типу раціональності в науці і формування нового стилю наукового мислення. В останні десятиліття ХХ століття починає формуватися новий тип раціональності в науці, що його означають як постнекласичний. Водночас наука є невилучною частиною будь-якої культури, філософсько-світоглядні і ціннісно-орієнтаційні засади якої певною мірою впливають на формування ідеалів науковості, норм, методів і принципів пізнавальної діяльності. Але стиль наукового мислення визначають не лише культурно-історичні чинники, а й активність конкретного субєкта пізнання, в ролі якого може виступати і окремий науковець, і наукове співтовариство.Перший розділ «Поняття “стиль наукового мислення” в контексті розвитку науки» присвячено постановці філософських проблем, повязаних зі стилем наукового мислення, а також визначенню методологічної бази даного дослідження. У підрозділі 1.1 «Теоретико-методологічна основа дослідження» відзначено, що поняття «стиль» вперше запроваджено до категоріального апарату гуманітарного знання. Їй протистоїть концепція стилю мислення в науці Е. «Стиль наукового мислення серед соціокультурних чинників динаміки науки» показано, що навіть якщо говорити лише про поняття стилю наукового мислення, розмаїття його дефініцій не зменшиться, тобто чіткого визначення стилю наукового мислення немає. Науку створює певна культура і наукові знання засвоюють певною мірою її ціннісні й світоглядні орієнтири, тому обґрунтовується потреба досліджувати соціокультурний контекст при виявленні динаміки зміни стилів мислення, сумірності стилів різних етапів розвитку науки, взаємозвязку стилю наукового мислення і загального стилю мислення культурно-історичної епохи.У дисертації здійснено методологічний і культурно-історичний аналіз стилю наукового мислення та його ролі в сучасній науці. Поняття «стиль» поступово перейшло з практики письма у сферу античної риторики й поетики, пізніше зявилося у мистецтвознавстві й літературознавстві. Поступово поняття «стиль» еволюціонує від трактування його як сукупності певних ознак у технічних прийомах і засобах мистецького вираження, цілісності образної системи до розуміння його як певного типу художнього бачення і мислення, способу осягнення світу та місця людини в ньому. Джерела багатьох протиріч, з якими зіткнулися дослідники поняття «стиль наукового мислення», можна виявити ще у вихідному означенні М. Стиль наукового мислення - це сукупність характерних для виділеного історичного етапу норм мислення, загальновживаних уявлень про ідеальне наукове знання і допустимих, правильних з погляду епохи способів отримати це знання; це сукупність стереотипів наукового мислення, які відповідають певному історичному рівню розвитку науки.