Творчість Т.Г. Шевченка у романтично-міфологічному контексті. Зв"язок романтизму і міфологізму. Оригінальність духовного світу і творчості Шевченка. Суть стихії вогню у світовій міфології. Характеристика стихії вогню у ранній поезії Т.Г. Шевченка.
Аннотация к работе
Вступ Надзвичайно індивідуальним стилем в історію української літератури увійшов відомий всьому світу письменник - Тарас Григорович Шевченко. Його творчість важко порівнювати з іншими творами великих геніїв літератури, тому що поезія Шевченка насичена національними, народними, фольклорними, міфологічними та патріотичними мотивами. Уся творчість Тараса Шевченка, Шевченкові листи і записи у «Щоденнику» всіяні зверненнями до Бога, пронизані християнським світосприйняттям та зацікавленням до тем церкви й віри. Г.Грабович у своїй монографії трактує міфологізм Шевченка як первісну міфологію і вибудовує свою парадигму Шевченка-міфотворця на зіставленнях і аналогіях з нею [3]. У роботі О.Забужко міфотворчість «Кобзаря» інтерпретується як «національно-консолідуючий авторський міф», що довільно вписується в контекст націотворчих та державотворчих міфів великих європейських письменників [4]. За трактуванням Т.Мейзерської, Шевченко не міфотворець, тобто не той, хто витворює міф зі свого універсального духовного, ментального й екзистенційного досвіду, а транслятор, той хто у слові оформлює міфологеми та архетипи національної свідомості [9]. Наявність у творах Шевченка міфологізму не заперечує Ю.Барaбаш, але він рішуче виступає проти присвоєння поетові «тотального міфотворення», такого «міфу України», в якому вона нібито існує не в історичному, а в міфологічному континуумі [1]. Мета науково-дослідної роботи: зясувати джерела та естетичну функцію стихії вогню в поезії Т.Шевченка раннього періоду (1837-1843 рр.).