Аналіз позиції Синодальної (Обновленської) церкви щодо сектантського руху в Україні впродовж 1920-х рр. Причини збільшення численності сектантських громад, методи її полеміки із сектантами. Положення та мотивація боротьби обновленства зі сектантством.
Аннотация к работе
Ставлення Синодальної (Обновленської) церкви в Україні до сектантів упродовж 1920-х роківУ статті аналізується позиція Синодальної (Обновленської) церкви щодо сектантського руху в Україні впродовж 1920-х рр.; з’ясовано основні причини збільшення численності сектантських громад; простежено основні методи її полеміки із сектантами. В статье анализируются позиция Синодальной (Обновленской) церкви по отношению к сектантскому движению Украины в 1920-х гг.; выяснены основные причины увеличения количества сектантских общин; прослежены основные методы полемики с сектантством. This article analyzes the position of the Synodial (Renovation) church to sectarian movement in Ukraine in the 1920’s.; were explored the reasons about increasing the number of sectarian communities; were observed the main methods of polemic against sectarianism. Зрештою, цей підхід у боротьбі із сектантством неефективним визнавали самі православні, зокрема обновленці у своєму офіціозі, тобто в часописі “Вестник Священного Синода Православной Российской Церкви”, за 1927 р. у статті під доволі промовистою назвою “Подлинный лик сектантства”, писали: “Ми не панікуємо, коли говоримо, що сектантство збільшується кількісно і росте за рахунок православ’я. Але коли ми прислухаємся до їхньої пропаганди, коли уважно читаємо сектантські журнали, коли ведемо бесіду із самими сектантами, ми розуміємо, що сектантство не тільки збільшується кількісно, але іде вперед у винаході нових методів пропаганди свого вчення, викриває наші слабкі сторони і їх використовує” [7, с.