Аналіз проблем притягнення до адміністративної відповідальності за жорстоке поводження з тваринами. Вдосконалення чинного адміністративно-деліктного законодавства. Введення виправних робіт за факти насильницьких дій як адміністративних правопорушень.
Аннотация к работе
У статті аналізуються проблеми притягнення до адміністративної відповідальності за жорстоке поводження з тваринами та шляхи запобігання таким діям. Зроблено висновки щодо необхідності вдосконалення чинного адміністративно-деліктного законодавства й визначено шляхи вдосконалення положень Кодексу України про адміністративні правопорушення про притягнення до відповідальності за жорстоке поводження з тваринами.В Україні тривають процеси соціальної трансформації, спрямовані на зміну політичних та економічних підвалин. Однак суспільна трансформація означає водночас кризу традиційних соціальних інститутів, зростання соціально-політичної нестабільності, адже колишні ідеали, цінності, норми, що регулювали поведінку людей, утрачають значення, дискредитуються, а нові ще тільки зароджуються, тому не мають достатньої сили для регуляції соціальних процесів. Отже, виникає давно відоме соціальній науці явище аномії (безнормність) як певний стан соціальної організації, притаманний будь-якому перехідному суспільству, яке характеризується руйнацією ціннісно-нормативної системи - загального підґрунтя соціальної єдності. За умов аномії повністю руйнується звичний механізм адаптації - пристосування поведінки людини до соціальних норм [1].Ще наприкінці 20-х років минулого сторіччя, після жахів першої Світової війни, перед людством постала проблема визначення походження агресії, і тоді її як множину різноманітних дій, що порушують так чи інакше фізичну або психічну цілісність іншої людини, завдають матеріальної шкоди, перешкоджають здійсненню її бажань, вважали нормальним виявом людської поведінки, спадковим інстинктом. Думки респондентів щодо прихильності людей від народження діяти за агресивними формами поведінки розподілилися так: 20% опитаних осіб погодилися з тим, що людина від народження є істота агресивна; 22% - відповіли, що на формування агресивної поведінки впливають матеріальні або інші заохочення; 47% - визнали, що наявність численних прикладів злочинної некараної поведінки, яка викликає в людини впевненість у тому, що подібний акт її поведінки також залишиться некараним (приклади сімейних стосунків; символічне моделювання, що забезпечується засобами масової інформації; субкультура), сприяє формуванню насильницької поведінки; 4% - зазначили, що насильницька поведінка є наслідком сукупності попередніх двох факторів; вагались відповісти або взагалі не зрозуміли питання - 7%. Загалом можна стверджувати, що 69% респондентів у механізмі формування агресора надали перевагу факторам соціального характеру, визнаючи при цьому наявність біологічної (генетичної) схильності діяти жорстоко. При тому, як доводять численні дослідження, вияви агресії необовязково виникають безпосередньо після ознайомлення з продукцією, що пропагує культ насильства та жорстокості: кореляція злочинної поведінки особи може охоплювати достатньо тривалий період часу, навіть до 15-20 років. До того ж уперше агресія стосовно тварин приходить у життя дитини у віці до 10 років (35 осіб з 220 опитаних - 16%), тоді як від 10 до 16 років - 84 особи (38%), а після 16 років - 24 особи (11%); 4% респондентів були відносно захищені від спостереження насильницької поведінки стосовно тварин, уперше зіткнувшись із нею у віці від 21 до 30 років.Отже, слід зазначити, що загалом більшість опитаних вважає за нормальне діяти агресивно заради досягнення життєвих цілей, що не виключає завдавання фізичної чи моральної шкоди іншій людині. Агресія як форма поведінки людини є результатом власного безпосереднього досвіду особи чи опосередкованого досвіду (поведінка оточуючих, дії телегероїв тощо), унаслідок чого досягнення матеріальних благ як життєвих цінностей нашого часу є можливим шляхом скоєння антигуманних дій, що мають характер насильства й жорстокості.