Аналіз ставлення конституційно-демократичної партії до Українського національно-визвольного руху в період березня-липня 1917 р. Саме заперечення кадетами автономії України зумовило липневу урядову кризу.
Аннотация к работе
Лілія Щербін, аспірант кафедри всесвітньої історії Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника, м. Івано-Франківськ Ставлення кадетів до української державності в період Центральної Ради (березень-липень 1917 р.) У статті аналізується ставлення конституційно-демократичної партії до українського національно-визвольного руху в період березня-липня 1917 р. Автор стверджує, що саме заперечення кадетами автономії України зумовило липневу урядову кризу, оскільки вони розглядали українське питання як загрозу розпаду єдиної і неподільної Росії. Лютнева революція стала важливим випробуванням для конституційно-демократичної партії. Ахіллесовою пятою для кадетів стало національне питання, зокрема українське, яке зумовило вихід міністрів-кадетів з Тимчасового уряду у липні 1917 р. У радянській історіографії заперечувалось українське питання як фактор виходу міністрів з Тимчасового уряду, який зумовив липневу кризу. VII зїзді (25-28 березня 1917 р.) були внесені зміни до програми конституційно-демократичної партії щодо державного ладу: Росія повинна стати демократичною парламентською республікою. На цьому зїзді Ф. Ф. Кокошкін зачитав доповідь Автономія і федерація, в якій наголосив на тому, що при вирішенні питання про автономію треба розрізняти два повязаних між собою, але водночас і окремих принципи: принцип децентралізації (обласне питання) і принцип самовизначення національностей (національне питання). Член Центрального комітету (далі - ЦК) П. П. Гронський назвав усі сумніви українців помилковими. VII і VIII зїзди партії П. Мілюков за значенням прирівнював до організаційних зїздів 1905 р. і 1906 р., оскільки вони визначили ставлення кадетів до поворотних історичних моментів [15].