Засади внутрішньої української політики щодо відношення до національних меншин та проблем, пов’язаних зі збереженням історико-культурного надбання етнічних груп у Криму. Акти вандалізму на півострові по відношенню до пам’яток Великої Вітчизняної війни.
При низкой оригинальности работы "Ставлення до культурної спадщини етнічних груп Криму в незалежній Україні", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Ставлення до культурної спадщини етнічних груп Криму в незалежній УкраїніУ цей період було юридично визнано саме існування в суспільстві таких спільностей, як національні меншини. Серед перших законодавчих актів, прийнятих після проголошення незалежності України, були Декларація прав національностей України (1 листопада 1991 р.)2 та закон України «Про національні меншини в Україні» (25 червня 1992 р.)3. В законі визначено, що до національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою. Стаття 5 цієї конвенції зобов’ язує держави, що приєдналися до неї, створювати необхідні умови для того, щоб особи, які належать до національних меншин, мали можливість зберігати та розвивати свою культуру, зберігати основні елементи своєї самобутності, зокрема релігію, мову, традиції та культурну спадщину4. За роки незалежності в Україні створені політико-правові підвалини державної національної політики, яка будується на принципах рівності політичних, соціальних, культурних прав і свобод усіх громадян незалежно від їхнього походження, на підтримці розвитку національної свідомості і самоутвердження, захисту громадян України на рівних підставах.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
