Методологія визначення статусу свободи у співвідношенні з факторами, що визначають адвокацію в суспільстві. Індикатори, які описують рівень утілення в крані політичних прав і громадянських свобод. Можливість виникнення адвокаційних дій в державі.
Аннотация к работе
Харківський національний університет імені В.Н.За допомогою такого підходу доводиться, що статус свободи відображає можливість виникнення й характеристики адвокаційних дій у тій чи іншій країні або в тому чи іншому суспільстві. Одним із висновків, зазначених у статті “Motivating factors for advocacy”, опублікованій автором у збірнику «Ідеологія та політика» (“Ideology and Politics”) [1], є те, що адвокація існує в будь-якому суспільстві (бідному й багатому, вільному й невільному тощо), проте вагомість факторів, які мотивують адвокацію, залежить від режиму свободи в країні (freedom status). Оскільки визначення статусу свободи зводиться до кількісного обрахування величин двох індикаторів - політичних прав і громадянських свобод, то неможливо визначити, чим відрізняється статус свободи країни, де політичні права дорівнюють 4, а громадянські свободи - 2, від статусу свободи країни, де політичні права дорівнюють 2, а громадянські свободи - 4. У дослідженні проекту “Map-Making and Analysis of the Main International Initiatives” [5] ідеться, що статус свободи через свою сфокусованість на політичних правах і громадянських свободах досить чітко відображає рівень демократії в країні, демократичне врядування, ситуацію з правами людини. Говорячи про права і свободи, якими визначається статус свободи в суспільстві, важливо розуміти, що, з одного боку, існують обов’язки влади щодо гарантії прав і свобод, а з іншого - реалізація прав і свобод відбувається з власної волі людини, групи осіб.