Аналіз досліджень з історії становлення прислівника як морфологічної категорії в граматичній системі української та італійської мов. Оцінка еволюції наукової думки щодо функціонування лексико-граматичного класу прислівника в порівняльному контексті.
Аннотация к работе
Статус прислівника в системі частин мови: основні підходи до аналізу (на матеріалі української і італійської мов)Дослідження являє собою комплексний аналіз наукової думки щодо визначення дефініції прислівника та виявлення його граматичних особливостей. Систематизовано основні підходи до аналізу лексико-граматичної категорії прислівника на матеріалі двох різносистемних мов: італійської та української. Аналіз досліджень з історії становлення категорії прислівника здійснено на матеріалі праць як вітчизняних, так і зарубіжних лінгвістів. Проведена робота дозволила оцінити еволюцію наукової думки щодо ознак і функціонування лексико-граматичного класу прислівника в порівняльному контексті і виявити наукову перспективність вивчення цієї частини мови. Статус наречия в системе частей речи: основные подходы к анализу (на материале украинского и итальянского языков)Прислівник є важливою і рівноправною категорією в порівнянні з іншими частинами мови, що характеризується значним синтаксичним, текстовим і комунікативним потенціалом. Слід підкреслити, що прислівник як лексико-граматична категорія був і є обєктом наукових інтересів як для італійських, так і для українських мовознавців. Автором праці з філології церковнословянської мови, яка суттєво вплинула на подальший розвиток української мови, де була запропонована семантична класифікація прислівників, був український філолог і публіцист Мелетій Смотрицький [18]. Автор "Нової популярної енциклопедії або загального словника з наук, філології, мистецтв, історії, географії і т. п.", що була видана до виникнення Італійського королівства у 1841 році, Джузеппе Помба зауважив, що прислівник позначає "спосіб або міру дії, яка виконується дієсловом або перетворює ознаку, яка виражається прикметником" [16, с. Джованні Герардіні слушно зауважує щодо пояснення терміна "прислівник", він уважав його незмінною частиною мови, що може приєднуватись до дієслова, прикметника, іншого прислівника, а також до деяких прийменників і прислівникових конструкцій "з метою додавання нових ідей або обставин до тих, які названі частини мови покликані позначати або для того, щоб збільшувати, зменшувати чи змінювати ті ж самі ідеї та обставини" [12, с.