Аналіз специфіки політико-правового статусу Кримської автономії у складі України. Визначення домагань державних структур Російської Федерації, спрямованих на перегляд домовленостей 1954 р. Висвітлення вад адміністративно-територіальної моделі автономії.
Аннотация к работе
Статус Автономної республіки Крим у складі України: переваги і вадиНайпізніше, порівняно з іншими регіонами, увійшовши до складу УРСР, Крим, однак, виявив найпотужніший потенціал боротьби за підвищення власного статусу, що чималою мірою було зумовлене набутим у минулому досвідом автономізму і боротьби за державність. Вже у 2000 році він писав про те, що мобілізація російської меншини в Криму у вигляді ірреденти чи руху за приєднання до Росії в 1992-1996 рр. виявилася яскравим винятком на загалом спокійному фоні ставлення меншини до розвалу СРСР. Якщо й надалі кримські татари й український уряд будуть лише обмінюватися красивими словами, писала вона у 2000 році, кримські татари або перейдуть на бік росіян, або почнуть діяти самостійно поза владними структурами півострова: «Обидва сценарії здатні дестабілізувати ситуацію в Криму і на Україні»5. Виходячи одночасно і з уявлень про домінування в Криму протягом минулих століть, і з відносно нових уявлень про захист національних меншин і прав окремих груп, кримські татари створили своєрідну комбінацію старого і нового, яка передбачає допомогу як з боку держави, так і з боку міжнародних організацій: «Цей процес роботи на двох рівнях, очевидно, сприяв успішній мобілізації мас кримськотатарського населення [...] Кримські татари[...] цілковито визнають наявність у росіян і українців інтересів, що надто відрізняються від їхніх власних. Стюарт зазначила, що у кримських татар і українців більше спільних політичних цілей, ніж у кримських татар з росіянами6.