Формування системи показників діяльності банків на підставі відкритої та доступної статистичної інформації. Розроблення методологічних засад і рекомендацій щодо статистичного аналізу діяльності банків. Довгострокові прогнози розвитку банківської системи.
Аннотация к работе
ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ СТАТИСТИКИ, ОБЛІКУ ТА АУДИТУ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наукНауковий керівник: доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Парфенцева Неля Олексіївна, Державна академія статистики, обліку та аудиту Держкомстату України, завідуюча кафедри статистики Захист відбудеться 23 жовтня 2007 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.870.01 у Державній академії статистики, обліку та аудиту Держкомстату України за адресою: м. З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Державної академії статистики, обліку та аудиту Держкомстату України за адресою: 04107, м.Банки, що входять до банківської системи, здійснюють розрахунки між виробниками і споживачами продукції, залучають як плату тимчасово вільні кошти юридичних і фізичних осіб, надають кредитні ресурси у позику, виконують багато інших операцій та послуг. Найбільшої актуальності статистичний аналіз діяльності банків набуває в сучасних умовах, коли відбуваються зміни загальноекономічної ситуації, що впливає на надійність і діяльність банків. Проте неточність цих розрахунків, яка часто приводить до неправильних прогнозних значень, помилкова оцінка роботи банків і, як наслідок, недостатня оцінка їхньої надійності і стійкості є проблемою як для самого банку, так і для його клієнтів. Це особливо стосується необхідності використання, зокрема, моделі багатомірної класифікації банків із застосуванням кластерного аналізу; рейтингового оцінювання діяльності банків; способів прогнозування діяльності банківських установ, що вимагає розроблення нових методологічних підходів для проведення аналізу діяльності банків на підставі відкритої і доступної інформації. У звязку з цим у процесі дослідженні використано такі методи: статистичне спостереження і впорядкування, сутність якого полягала у виборі сукупності банків з набором характеристик банківськой діяльності; метод групування за певними ознаками і за комплексом показників з використанням факторного, кластерного і дискримінантного аналізу; метод узагальнюючих статистичних характеристик, який використано при нормуванні даних; порівняння абсолютних і відносних показників діяльності банків за групами і нормативними характеристиками; методи аналізу взаємозвязків між показниками; методи аналізу часових рядів з метою визначення подальших принципів роботи банків.У Розділі 1 “Теоретичні передумови статистичного дослідження діяльності банків” відповідно до Закону “Про банки і банківську діяльність” сформульовано правові поняття банку, банківської системи, банківської діяльності. Відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність”, банківська діяльність визначається як залучення до вкладів грошових коштів фізичних та юридичних осіб і розміщення вказаних коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб; банк - це юридична особа, що має виняткове право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати банківську діяльність; банківська система України - це Національний банк України й інші банки, що створені й діють на території України згідно з положеннями цього Закону. Аналіз літератури з банківської справи показав, що сформувати цілісну уяву про окремо взятий банк можна за наявності інформації: про загальні фінансові характеристики банку; про структуру і адекватність його капіталу; про ліквідність банку; про притаманні йому ризики; про керівництво і акціонерів банку; про суму резервів банку для відшкодування кредитних та інших потенційних втрат. Недоліками є: недосконалість інформаційної бази (брак оперативності у наданні необхідної інформації); використання одномірного (простого) групування сукупності банків, що характеризуються багатьма показниками (наприклад, ранжування сукупності банків за активами, а потім групування за ранжованим показником), що робить ці групування неоднорідними відносно інших показників; використання функціональних залежностей між показниками діяльності банків (наприклад, припущення про функціональний характер залежності між показниками ризиків і доходності кредитних та інвестиційних операцій), що насправді не завжди відповідає реальності; застосування інтуїтивних прийомів замість точних розрахунків (наприклад, використання методу експертних оцінок для визначення ролі певного фактора при оцінюванні банківської діяльності); припущення про рівноправність показників, водночас як частка їхнього впливу на результат є різною (наприклад, проводячи кластерний аналіз сукупності банків для визначення загальних тенденцій їхніх політик, не враховують значущість характеристик банківської діяльності при розрахунку евклідової відстані між обєктами).