Психосемантична структура задоволеності власним тілом у жінок, її зв"язок із самооцінкою та успішністю самореалізації. Вікова динаміка емоційно-оцінного аспекту статеворольової тілесної ідентичності та його зв’язок із особливостями сімейної соціалізації.
Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна УДК 159.922.1:159.923.2 Спеціальність 19.00.01 - загальна психологія, історія психології Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук Статеворольова структура жіночої тілесної ідентичності Терещенко Надія Миколаївна Харків - 2003 Дисертацією є рукопис Робота виконана у Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України Науковий керівник - доктор психологічних наук, професор Кочарян Олександр Суренович, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, професор кафедри прикладної психології Офіційні опоненти: - доктор психологічних наук, член-кореспондент АПН України Бурлачук Леонід Фокович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри психодіагностики та медичної психології - кандидат психологічних наук, доцент Кузнєцов Марат Амірович, Харківський державний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, професор кафедри практичної психології Провідна установа: Інститут психології імені Г.С. Костюка АПН України, лабораторія вікової фізіології та шкільної гігієни, м. Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 - загальна психологія, історія психології. У роботі проаналізована структура жіночої тілесної ідентичності, яка розглянута як елемент статеворольової ідентичності. Визначено змістовний та емоційно-оцінний аспекти статеворольової тілесної ідентичності. Ключові слова: статеворольова ідентичність, тілесна ідентичність, задоволеність зовнішністю, маскулінність, фемінніність. Жіноче тіло в психології (S. Fisher, 1979, R. Knussmann, 1995, А.Ш. Тхостов, 1994, В. Райх, 1999 та ін.) розглядається в декількох контекстах: тіло і соціальна атрибуція, тіло і Я-концепція, тіло як культурний символ та ін. Однак із розгляду випав важливий статеворольовий контекст, повязаний із включенням тіла в семантику гендерних ролей і гендерного функціонування жінки, у якій тіло і його окремі частини здобувають універсальне й індивідуальне статеворольове означення. Цей контекст дозволяє перевести уявлення про тілесну ідентичність із чисто функціонального плану, аналізу її функцій, звязку з різними компонентами самосвідомості, у генетичний план (С.Д. Максименко, 1998), у якому тілесна ідентичність виступає як психологічна структура, що формується в процесі психосексуального розвитку жінки. Статеворольові шкали, чуттєві до різних рівнів симптомокомплексу маскулінності/фемінінності: ACL-шкала A.B. Heilbrun -до рівня статеворольової Я-концепції, психосексуальна пропорція Dur-Moll тесту L. Szondi - до біогенного рівня, пята шкала виразності чоловічих і жіночих рис ММРІ, шкала М/Ф ПДО Лічко - до поведінкового рівня. У літературі (K.A. Braitman, N.V. Ramanaiah, 1999) є дані про те, що задоволеність тілом негативно корелює з фемінінністю.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
