Розкриття передумов появи старообрядників і безпопівців в Україні. Дослідження історії виникнення і розвитку білокриницької та єдиновірської згод. Визначення міри впливу російського старообрядницького руху на процеси формування українського суспільства.
Аннотация к работе
ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Старообрядництво в південній Україні: формування та розвиток у другій половині XVIII - на початку XX ст.З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Запорізького національного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 69063, м. У дисертації комплексно на основі різноманітних джерел історії досліджується проблема формування й розвитку старообрядницьких громад та рухів у Південній Україні (Таврійська губернія із прилеглою територією) протягом другої половини XVIII - початку XX ст. У другому розділі на базі численних джерел аналізуються основні чинники, що сприяли появі й розселенню біглопопівців і безпопівців у Центральній та Південній Україні в XVII-XIX ст., - природні і штучні міграції, державна політика, боротьба за збереження етнічної та культурної ідентичності, економічний і соціальний розвиток. У третьому розділі досліджуються передумови появи єдиновірського руху і церкви серед біглопопівців України, його розвиток, поширення і вгасання у Центральній та Південній Україні у XVIII - на початку XX ст. Четвертий розділ присвячено дослідженню появи і поширення Білокриницької згоди в Україні, історії виникнення та розвитку таврійських і кримських старообрядницьких білокриницьких громад Південної України.В останні десятиліття в Україні утворилося більш 100 конфесій. Нині численні нащадки старообрядників, що мігрували з Росії й утворили анклави серед населення Південної України, мають характерну історію, свої етнічні установки, стереотипи, самоідентифікацію і самосвідомість. Вивчення процесу формування і розвитку старообрядницьких організацій і поселень у Південній Україні, етнічного та соціального складу, аналіз стосунків старообрядників і держави, допоможе глибше проаналізувати соціально значиму проблему, яка сьогодні повязана з формуванням етноконфесійних відносин на території сучасної України. Мета дослідження - висвітлити процес формування і розвитку старообрядницьких організацій і поселень у Південній Україні, проаналізувати стосунки старообрядників і держави. Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що до наукового обігу вводяться нові джерела (архівні та неопубліковані матеріали державних установ, підсумки польових етнографічних спостережень); на основі всебічного аналізу залучених документів розкрито діяльність старообрядницьких громад Південної України; виявлено основні етапи формування старообрядницьких організацій і поселень у Південній Україні; проаналізовано особливості політики різних урядів щодо старообрядників даного регіону; досліджено міграційні потоки старообрядників у Південній Україні; встановлено кількісний та якісний склад старообрядницького населення Таврійської губернії; показано провідну роль Російської держави в утворенні старообрядницьких організацій і регіонів на Півдні України.Кабузан вперше долучили архівні справи стосовно старообрядництва, ввели їх у науковий обіг, звернули увагу на феномен бурхливого переселення російських мас на терени Причорноморя із центральної Росії та з-поза меж держави, але ними не відображено тенденцій державної політики Росії, повязаної з міграційними процесами серед старообрядників. Прігарін виявив свідоме прагнення чиновників приховати від керівництва велику кількість даних про старообрядників і сектантів, перекручування відомостей про релігійні угруповання, класифікував систему розселення старообрядників, зробив висновок про природну міграцію старообрядників у досліджуваний регіон, зазначив і те, що вони належать до російського етносу. Проаналізувавши існуючі історіографічні дослідження, можно зробити висновок, що недостатньо виявлено причини і мотивацію появи старообрядників, умови формування старообрядницьких рухів і поселень, їх етнічний, соціальний і навіть конфесійний склад, не проведено кореляцію між чисельністю старообрядників, сектантів та росіян у Таврійській, Катеринославській, Херсонській та Бессарабській губерніях, як окремо, так - і в цілому по всій Південній Україні. Політичними умовами є занепад і загибель державності та етнічної автономії Речі Посполитої, Гетьманщини, Запорожжя, Кримського Великого ханства та Області Ногаїв, що призвело до інтенсивного і масштабного територіального зростання Російської держави із включенням до її складу українських земель; штучна депопуляція (наприклад, військове вигнання у XVIII ст.