Дослідження танки Калачакра з Музею мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенків (Київ). Визначення місцяпоходження танки на основі її опису - Долон-нор (Автономний район Внутрішня Монголія, Китай). Ганс Хассо Фельтайм - перший власник рідкісної танки.
Аннотация к работе
СТАРІ ХРАМИ І НОВІ МАНДРІВНИКИ НА ТЕРЕНАХ ВНУТРІШНЬОЇ МОНГОЛІЇ (30-ті рр.Автономний район Внутрішня Монголія, Китай) Монголії здійснювалися дослідницькі експедиції, зокрема Китайсько-шведська експедиція Свена Гедіна (1926-1935), Оуена Латтімора (1932), Маньчжурська експедиція Миколи Реріха (або Монгольська, як він її називав; 1934-1935), Азіатська автомобільна експедиція Андре Сітроена (1931-1932). Етнографічний загін експедиції Свена Гедіна зібрав значну колекцію буддійських зображень, культових речей, чернечого вбрання, частини якої були відправлені до Чикаго і Стокгольма, а в останньому 1932 року була відкрита велика виставка [Реріх 1997, 27]. Займаючи майже весь простір всіх трьох регістрів, на танці представлений їдам Калачакра югоннаддха (санскр. kalacakra yugonnaddha, тиб. dus-kyi-’khor-lo yab-yum) із супутницею на імя Вішвамата (санскр. vishvamata) Синьотілий Калачакра має різного кольору чотири голови, двадцять чотири руки і дві ноги, якими він попирає двох персонажів на білому - місячному, сонячному - червоному, чорному - Раху, Калаагні - жовтому дисках, а відтак на сіро-блакитному диску, поверх білого лотоса з рожевим відтінком. Всі обличчя зображено майже з однаковим виразом, хоча за визначенням, згідно садхані, повинно бути чорне обличчя з гнівним виразом і вишкіреними зубами; червоне мало виражати пристрасть; біле - спокійне, мирне; жовте - у спогляданні. Таким чином, печатка і напис на зворотному боці танки містять титул та імя власника - Ганс Хассо фон Фельтайм; визначають статус танки - приналежність до приватної колекції - і локалізують походження танки - монастир Долон-нор, розташований у Внутрішній Монголії.