Аналіз становлення національної виборчої системи на прикладі законодавства про вибори народних депутатів з часу проголошення незалежності України до сьогодення. Система міського самоврядування в містах. Виборча практика часів Радянського Союзу.
Аннотация к работе
становлення виборчої системи для проведення виборів народних депутатів україни: історико-правовий аспект Обрусна С.Ю., д. ю. н., доцент, професор кафедри управління у сфері цивільного захистуКлючові слова: виборче право, виборче законодавство, вибори, виборча система, вибори народних депутатів України. Ідеї виборності знайшли свій подальший розвиток у засадах магдебурзького права, яке стало одним із важливих чинників культурного і правового зближення України із Західною Європою, створило правову основу становлення і розвитку місцевого самоврядування [3, с. Вітчизняні державно-правові традиції увібрала в себе й Конституція Пилипа Орлика, за якою встановлювалась парламентська республіка, основою якої ставали загальне виборче право, виборність усіх військових і цивільних посадових осіб та принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу, судову [6]. Як уже зазначалося, жінки не брали участі у виборах, із них лише заможні могли делегувати своє виборче право чоловікам, майнове становище яких не дозволяло мати виборчі права. Наслідком боротьби галицьких українців за рівне виборче право стало прийняття не лише австрійського виборчого законодавства, а й виборчого закону 1919 р. часів Західноукраїнської Народної Республіки, який не лише проголосив рівне виборче право, а й забезпечив права національних меншин: вибори до однопалатного сейму мали проходити за національно-пропорційною системою: за кожною національністю, залежно від кількості населення, було визначене певне число депутатів, що гарантувало усім національним меншинам можливість мати своїх депутатів у представницькому органі [12, арк.Підсумовуючи аналіз еволюції виборчої системи і виборчого законодавства, варто зазначити, що їх становлення має довготривалу історію. Водночас у розвитку виборчої системи можна простежити поступову демократизацію, розширення кола субєктів виборчих правовідносин, ґрунтовнішу регламентацію стадій виборчого процесу, орієнтацію на всебічне гарантування виборчих прав громадян.