Проблеми, які постали перед військовими виданнями: обмеження свободи слова, обов’язкова перереєстрація, введення потрійної цензури, каральні санкції за порушення заборони критики гетьмана, недостатнє фінансування і матеріально-технічне забезпечення газет.
Аннотация к работе
Становлення української військової преси за часів ГетьманатуІнакше кажучи, якщо в державах, які перебували на стабільній стадії існування, військова преса була одним із інструментів державної ідеологічної політики, то в час будівництва держави і її збройних сил вона є важливим засобом інформаційного, емоційного, духовного та ідеологічного впливу на їх формування, одним із визначальних факторів державної ідеології. В цій статті розглядаються проблеми, які постали перед військовими виданнями, в тому числі і перед заснованими в час Центральної Ради, після 29 квітня 1818 року, а саме: обмеження свободи слова, обовязкова перереєстрація, тобто дозвіл на вихід лише лояльних до нової влади видань, введення потрійної цензури, жорсткі каральні санкції за порушення заборони критики гетьмана та його політики, нестача фінансування, недостатнє матеріально-технічне забезпечення газет. Закон про загальний військовий обовязок та план організації армії, розроблений Генеральним Штабом, було затверджено Радою міністрів тільки через 3 місяці після приходу гетьмана до влади 24 липня 1918 року, однак справа і тоді обмежилася лише організацією підготовки кадрів. Для контролю за пресою було введено перереєстрацію, якій підлягали і цивільні, і військові видання, засновані 1917 року, що був названий «медовим роком» української преси через її розмаїття. На квітень 1918 року в УНР виходили такі військові видання як «Вісник Українського Військового Генерального Комітету», «Військовий вісник», «Січовий Стрілець», «Військово-науковий вісник Генерального Штабу» та інші (близько 20 видань), проте з переходом влади до гетьмана П.Скоропадського вони або припинили своє існування, або, як журнал «Військово-науковий вісник Генерального Штабу» були перереєстровані, реорганізовані і служили новій владі[19,с.4].