Характеристика процесу становлення пресових органів Головної Команди і підрозділів УПА, їх значення в інформаційно-пропагандистському забезпеченні війська. Види видань та напрями повстанської преси у взаємозв’язку з історично-територіальними чинниками.
Аннотация к работе
Становлення української військової преси 1942-1953 років як складової системи інформаційно-пропагандистського забезпечення УПАВажливий пласт ідеологічно-пропагандистського забезпечення збройних формувань українського руху опору часів Другої світової війни становила робота за допомогою друкованих засобів - газет, журналів, листівок, брошур. Причому преса Української Повстанської Армії(УПА) була важливим чинником і складником також ідеологічно-пропагандистської діяльності серед цивільних, мала вплив на формування позитивного сприймання діяльності цих збройних загонів серед населення та сприяла підтримці з його боку. Радянська та українська націоналістична ідеології перебували у постійному протистоянні, що неминуче викликало протилежний характер наукових виступів щодо діяльності УПА. Пласт видань УПА 1942-1948рр. не виник на голому місці, він спирався на традиції, досвід(а подекуди і кадри) української військової преси, які закладалися в стрілецькій пресі Першої світової війни, розвинулися в часи визвольних змагань 1917-1921 рр., продовжувалися в пресі військових організацій міжвоєнного періоду і розгорнулися у виданнях ОУН, яка до осені 1942 року, часу створення УПА, вже видавала низку центральних та регіональних часописів: «Бойовик»(1941-1942рр.), «Пролом»(1941-1942рр.), «Вісник Української інформаційної служби»(з 1942р.), «Бюлетень політичних подій»(з 1942р.), «За самостійну Україну»(з 1942р.), «За самостійність»(з 1942р.), «Ідея і чин»(з 1942р.), «Інформативний вісник»(з 1942р.), «Прапор молоді»(1942р.), «Юнак»(з 1941р.) та інші [17]. Автор підтримує думку дослідників, які зауважують, що «переважна більшість видань через великі розміри та високий теоретичний рівень були складними для сприйняття населенням, мали, головним чином, внутрішньо-організаційну навчальну вартість і були малопридатними для масової пропаганди»[6,с.63].