Поширення євангельських християн на території західноукраїнських та західнобілоруських земель Польщі. Державно-церковні та міжконфесійні відносини. Утворення окремих громад, об"єднання їх у союзи, інституалізація. Внутрішньоцерковне життя, місіонерство.
Аннотация к работе
ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ ІМЕНІ Г. С. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукРобота виконана на кафедрі історії України Рівненського державного гуманітарного університету Науковий керівник кандидат історичних наук, доцент ГАЛУХА Любов Юріївна, Рівненський державний гуманітарний університет, доцент кафедри історії України УТКІН Олександр Іванович, Міжнародний Соломонів університет, завідувач кафедри історії кандидат історичних наук, доцент Захист відбудеться "16" жовтня 2009 р., о 14 год. на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.161.03 в Інституті філософії імені Г. С.З початку 90-х років ХХ ст. намітилися тенденції виходу із протестантських союзів окремих релігійних громад та спроби їх подальшого обєднання під гаслом відновлення "проханівського" євангельського християнства у нові релігійні утворення: Собор незалежних євангельських церков в Україні, Асоціацію місіонерських церков євангельських християн України, Союз церков євангельських християн у Росії та ін. Поряд із тим продовжують функціонувати Всеукраїнський союз церков євангельських християн-баптистів, Братство незалежних церков та місій євангельських християн-баптистів України, Рада церков євангельських християн-баптистів в Україні, що включають у себе також громади, в генеалогії яких збереглися окремі традиції євангельських християн. На західноукраїнських, а також західнобілоруських землях у міжвоєнний період була найбільша чисельність послідовників та громад євангельських християн, які входили до релігійного обєднання всепольського масштабу - Союзу словянських громад євангельських християн у Польщі з центром у Варшаві. Актуальність дослідження зумовлюється також недостатнім рівнем наукової розробки проблем розвитку спільноти євангельських християн у час, коли відбувався процес становлення, розвитку і розбудови самостійної структури, набуття досвіду державно-церковних та міжконфесійних відносин у міжвоєнній Польщі. У результаті здійсненого комплексного історико-релігієзнавчого аналізу зясовано, що становлення і розвиток течії євангельських християн у Польщі (1918-1939 рр.) були складним суперечливим процесом, повязаним із легалізацією як окремих громад, так і їх обєднань у цілому, пошуком оптимальних структурних утворень, утвердженням спільноти в умовах пріоритетності у державі римо-католицької церкви, внутрішньоцерковною і місіонерською діяльністю євангельських християн, більшість яких складали українці й білоруси, у протидії із православною церквою та боротьбі за сфери впливу з іншими протестантськими течіями.У підрозділі "Джерельна база дослідження" проаналізовано актові джерела, документи Центрального державного історичного архіву у Києві, Центрального державного історичного архіву у Львові, Державних архівів Рівненської і Волинської областей, Архіву нових актів у Варшаві, Архіву Церкви євангельських християн у Польщі, тогочасну періодику, опубліковані документи і матеріали та спогади сучасників тих подій, що сприяло цілісному розкриттю процесу становлення, утвердження і діяльності євангельських християн в умовах Польщі (1918-1939 рр.). У ДРУГОМУ РОЗДІЛІ "Утвердження спільноти євангельських християн" розглянуто процес поширення ідей і розбудови організаційної структури євангельських християн та їх діяльність. Перший період (1918-1927 рр.) - становлення і утвердження, у якому окреслено два етапи: 1918-1923 рр. - організаційного розвитку євангельських християн та становлення Союзу євангельських християн на Волині; 1923-1927 рр. - утвердження та співдіяльності в Обєднанні словянських громад євангельських християн і баптистів. Обєднання словянських громад євангельських християн і баптистів у Польщі було перейменовано у Союз словянських громад євангельських християн і баптистів у Польщі (ССГЄХБ), а у 1930 р. Видавнича діяльність євангельських християн реалізовувалася у друкуванні журналів "Християнин" і "Місіонерський вісник" польською та російською мовами, "Євангельський християнин" польською й українською мовами.