Становлення та розвиток інституту територіальної громади в Україні: організаційно-правовий аспект - Автореферат

Визнання на конституційному рівні права територіальної громади на місцеве самоврядування створило умови становлення принципово нового субєкта владних повноважень, але не стало чинником формування дієздатної територіальної громади. У звязку з необхідністю активізації діяльності територіальної громади, особливого значення набувають теоретичні та практичні питання формування та розвитку інституту територіальної громади, а також вироблення рекомендацій з питань удосконалення організаційно-правових засад її функціонування. Розглянуто сучасні концептуальні підходи щодо понятійно-категоріальної характеристики територіальної громади, проаналізовано вітчизняний та зарубіжних досвід становлення базового рівня місцевого самоврядування. У ньому запропоновано закріпити визначення територіальної громади як жителів самоврядної адміністративно-територіальної одиниці, що постійно або переважно проживають на її території, обєднані спільними інтересами та наділені достатніми фінансовими, матеріальними та іншими ресурсами для виконання завдань та функцій місцевого самоврядування, а також визначити види територіальних громад залежно від їх предметної діяльності, спрямованої на задоволення певних потреб у межах конкретної території проживання жителів громади. Зважаючи на відсутність у науці державного управління єдиної думки щодо періодизації розвитку територіальної громади в Україні, надається її авторський варіант з урахуванням державно-управлінських змін, що мали місце на пяти етапах: зародження та становлення територіального громадівського самоврядування (додержавний та ранньодержавний періоди); розвиток територіальної громади в литовсько-польську добу; громадівське самоврядування козацької доби; еволюція розвитку територіальної громади нових часів (XVIII - початок ХХ ст.); становлення територіальної громади незалежної України.Аналіз основних теоретичних підходів щодо визначення сутнісних характеристик територіальної громади свідчить про відсутність єдності у визначенні змісту категорії «територіальна громада». Ураховуючи характерні ознаки територіальної громади (спільна територія, населення, соціальна взаємодія, єдність інтересів та цінностей, наявність комунального майна, сплата податків та зборів) доведено доцільність застосування змішаного підходу під час формулювання її дефініції. Запропоновано визначити в зазначеному законі територіальну громаду як жителів самоврядної адміністративно-територіальної одиниці, що постійно або переважно проживають на її території, обєднані спільними інтересами та наділені достатніми фінансовими, матеріальними та іншими ресурсами для виконання завдань та функцій місцевого самоврядування, а також закріпити три види територіальних громад залежно від їх предметної діяльності, спрямованої на задоволення певних потреб у межах конкретної території проживання жителів громади. Визначено, що удосконалення територіальної організації первинного рівня місцевого самоврядування вимагає проведення адміністративно-територіальної реформи та прийняття Законів України «Про адміністративно-територіальний устрій» та «Про самоврядування територіальної громади», в яких необхідно встановити критерії утворення територіальних громад різного рівня відповідно до конституційних норм; закріпити безпосереднє межування земель територіальних громад; визначити види та механізм реорганізації територіальних громад, які входять до складу інших громад; передбачити можливість обєднання невеликих громад сіл, селищ та міст для вирішення спільних завдань місцевого значення. Дослідження основних змістовних характеристик обєктів місцевої діяльності дозволило визначити поняття «питання місцевого значення» як завдання безпосереднього забезпечення потреб жителів територіальної громади в різних сферах життєдіяльності, що повязані з наданням адміністративних та громадських послуг на її території фізичним і юридичним особам.