Основні етапи розвитку наукової думки з проблеми розвитку ґрунтознавства. Основні тенденції і закономірності розвитку агроґрунтознавства в Україні ХХ століття. Аналіз наукової діяльності з ґрунтознавства навчальних закладів сільськогосподарського профілю.
Аннотация к работе
УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК ДЕРЖАВНА НАУКОВА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА БІБЛІОТЕКАРобота виконана в Центрі історії аграрної науки Державної наукової сільськогосподарської бібліотеки Української академії аграрних наук Вергунов Віктор Анатолійович, Державна наукова сільськогосподарська бібліотека Української академії аграрних наук, директор Кураса Національної академії наук України, науковий співробітник відділу соціально-політичної історії кандидат історичних наук, доцент Захист відбудеться 26 лютого 2009 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.373.01 у Державній науковій сільськогосподарській бібліотеці Української академії аграрних наук (03680, м. З дисертацією можна ознайомитись у Державній науковій сільськогосподарській бібліотеці Української академії аграрних наук (03680, м.Рівень знання про еволюцію наукової думки в ґрунтознавстві має важливе теоретичне та практичне значення для розуміння його сучасного стану й перспектив подальшого розвитку. Сьогодні дослідження цього історичного етапу підійшло до нового рубежу, коли відкриваються багато невідомих нових сторінок історії, документів, із різних причин не проаналізованих дослідниками або висвітлених неповно. Саме тоді радянською владою проведено ряд аграрних реформ, спрямованих на наукове забезпечення ведення сільського господарства, що стало вирішальним для подальшого розвитку аграрної науки та її основоположної складової - ґрунтознавства. Дослідження є складовою частиною науково-дослідної роботи Центру історії аграрної науки Державної наукової сільськогосподарської бібліотеки Української академії аграрних наук у межах тем: “Історія започаткування, становлення та розвитку сільськогосподарської дослідної справи в Україні” (номер державної реєстрації 0102U001526) та “Історія становлення та діяльності науково-дослідних і освітніх закладів аграрного профілю в Україні” (номер державної реєстрації 0107U003107). зясувати значення становлення та діяльності профільних науково-дослідних установ і їх роль у подальшому розвитку вітчизняного агрогрунтознавства;У “Вступі” обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено обєкт і предмет дослідження, сформульовано його мету та завдання, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про апробацію результатів дослідження. Такі роботи, як правило, є ґрунтовними, проблемними, містять цінний і для сьогодення фактологічний матеріал стосовно стану розвитку ґрунтознавства, наукових здобутків вітчизняних вчених-ґрунтознавців, організації проведення досліджень ґрунтів України. Автор на основі широкого кола джерел, архівних документів у своїх роботах досліджує історію установ і закладів України, що розглядали ґрунтознавчі проблеми, а також наукові біографії вчених-ґрунтознавців, дає оцінку їхнім науковим здобуткам у цій галузі знань, розкриває роль накопиченого досвіду в формуванні основних напрямів досліджень у вітчизняному ґрунтознавстві та пропонує власну еволюційну періодизацію. “Становлення та діяльність Секції ґрунтознавства Сільськогосподарського наукового комітету України (1918-1927 рр.)” проаналізовано основні напрями науково-дослідної та координаційної роботи з дослідження ґрунтів галузевого підрозділу установи. Поряд із цими завданнями виконувалася дослідна робота з вивчення методів агрохімічного дослідження родючості ґрунту; визначення найсприятливіших для розвитку сільськогосподарських рослин співвідношень окремих поживних елементів у добривах і ґрунті, проводилася розробка методики визначення гумусу в ґрунті; паралельно велася популяризація наукових досягнень у галузі агрогрунтознавства, агрохімії шляхом видання наукових праць і створення на місцях музеїв ґрунтознавства і відділів ґрунтів у вже функціонуючих музеях краєзнавства.Для України характерною особливістю 20-х років минулого століття був активний пошук науково-організаційних засад сільськогосподарської дослідної справи, якому сприяла політика непу і українізації. Впровадження нових дієвих заходів реконструкції сільського господарства, спрямованих на підвищення культури землеробства, зумовило розвиток агрономічного ґрунтознавства, предметом вивчення якого є ґрунт як основний засіб сільськогосподарського виробництва в умовах колективного ведення господарства. Дисертаційне дослідження дозволило умовно виділити етапи проведення обстеження ґрунтів в Україні у 20-х роках минулого століття за основними напрямами науково-дослідної роботи в агрогрунтознавстві: І етап - 1919-1924 рр. - картографування ґрунтів з метою складання узагальнюючої ґрунтової карти України у 25-верстному масштабі; розробка загальної схеми ґрунтово-природничого районування України. ІІ етап - 1924-1929 рр.