Динаміка кількісного складу управлінців вищої і середньої ланки освітніх установ, умови, обставини персональних призначень високопосадовців. Соціально-політичні та адміністративно-організаційні функції номенклатури структурних підрозділів системи освіти.
Аннотация к работе
Становлення та функціонування номенклатури радянської системи освіти в Україні 20-30-х рр.ХХ - початку ХХІ ст. торкнулася організаційної структури та функцій органів державної влади, визначення ролі та місця її номенклатури, а з іншого боку, актуалізувала вивчення власного історичного досвіду розбудови та функціонування системи державної влади, її відносин із суспільством. Дослідження становлення та функціонування управлінських структур державної і політичної системи влади в УРСР, ролі та місця відповідної категорії номенклатури має науково-пізнавальне і прикладне значення для виявлення специфіки взаємин держави та суспільства. Історики та політологи висвітлювали функціонування саме номенклатури партійно-державних органів влади, тобто керівного складу ВКП(б) - КП(б) У та урядових структур. Початкова межа стосується 1920 р., коли виникла виконавча вертикаль на чолі з Наркомосом УСРР і фактично завершилася реорганізація попередньої структурної схеми управління освітою, а завершальна припадає на роки масового політичного терору 1937-1938 рр., унаслідок якого було фізично знищено рештки партійно-радянської номенклатури, яка вирізнялася організаційним і багаторічним досвідом роботи. Ураховуючи мету, обєкт і предмет дисертаційного дослідження, визначено такі наукові завдання: - виявити теоретично-методологічні основи радянської та концептуальні засади сучасної історіографії проблем підготовки партійно-радянських кадрів, розкрити конкретне історичне та функціональне значення самого терміну і явища «номенклатура»;Вони висвітлюють організаційно-політичні принципи формування та функціонування КП(б) У, особливості підготовки кадрів, не торкаючись управлінців системи освіти. Становлення кількісного складу номенклатури вищої ланки, тобто кадрового корпусу НКО УСРР, відображало структуру системи освіти, її завдання й функції, організаційну схему. У 1920-1922 рр. в Україні відбувалося формування самодіяльної української системи освіти, яка відрізнялася від російської галузевою схемою та структурою, мала власну управлінську вертикаль. Кодекс законів про освіту (1922 р.) та конституційно-республіканський статус Наркомосу, а також відповідна адміністративно-політична позиція української номенклатурної еліти 20-х рр. визначали певну самобутність системи освіти в УСРР. У третьому розділі «Суспільно-політичні пріоритети повсякденної управлінської діяльності радянської номенклатури 1920-1928 рр.» структурно виокремлено соціальне походження, партійну належність, національний склад службовців освітніх установ, роль і місце номенклатури вищої ланки у формуванні української системи освіти, політичну позицію окремих наркомів, їхні погляди щодо розбудови внутрішньопартійної демократії та загалом українського суспільства, його культури та освіти.