Дослідження економічної сутності, функцій та переваг фермерського господарства як форми підприємницької діяльності. Розробка рекомендацій щодо розвитку фермерських господарств на радіоактивно забрудненій території внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Аннотация к работе
Міністерство аграрної політики України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наукТеоретична і практична значимість вирішення проблеми розвитку фермерських господарств на забруднених радіонуклідами територіях обумовлює актуальність та проведення окремого дослідження. Розробці теоретичних і прикладних положень становлення та функціонування фермерських господарств в Україні присвятили свої дослідження відомі вітчизняні вчені-економісти П. на основі вивчення сучасного стану та тенденцій розвитку фермерських господарств радіоактивно забрудненої території ідентифікувати специфічні проблеми їх діяльності; визначити основні напрями ринкової адаптації та інформаційно-консультаційного забезпечення фермерських господарств радіоактивно забруднених територій; При аналізі сучасного стану та тенденцій розвитку фермерських господарств радіоактивно забруднених територій Житомирської області застосовано статистико-економічний метод, зокрема, такі його прийоми як групування, порівняння, графічний, а також методи аналізу і синтезу.У першому розділі “Теоретичні основи становлення фермерства в Україні” розкриваються теоретичні засади економічної природи фермерського господарства, його функції, переваги та сучасні проблеми. Якщо питання землекористування фермерів в процесі реформування аграрного сектора певною мірою вирішені, то забезпечення фермерів фінансовими ресурсами, від якого залежить формування матеріально-технічної бази їх господарств, залишається проблемним. На сучасному етапі можна виділити такі групи фермерських господарств: дійсні фермери (господарства, очолювані спеціалістами сільського господарства і зареєстровані як фермерські), потенційні фермери (особисті селянські господарства, що розширюють обсяги виробництва і фінансово зміцнюються), неформальні фермери (господарства, які за ознаками своєї діяльності схожі або наближаються до фермерських, але не зареєстровані як такі) та псевдофермери (субєкти господарювання, що, маючи статус фермерського господарства, фактично не здійснюють сільськогосподарського виробництва). Отже, на нинішньому етапі розвитку фермерських господарств відбувається їх організаційно-економічне зміцнення шляхом оптимізації площ землекористування, підвищення кваліфікаційного рівня фермерів, налагодження сталих партнерських звязків, становлення обслуговуючої кооперації. У другому розділі “Сучасний рівень розвитку фермерських господарств на територіях, забруднених радіонуклідами” проаналізовано тенденції та сучасний рівень розвитку фермерських господарств, досліджено їх розміри та спеціалізацію, здійснено аналіз впливу екологічних чинників на виробничу діяльність фермерських господарств.При цьому фермерське господарство крім економічної місії виконує соціальну, естетичну, морально-виховну та екологічну функції, що мають незаперечне значення у відродженні сільських територій та збереженні навколишнього природного середовища. Формування фермерського укладу відбувається за наявності реальних передумов: відповідної спрямованості державної політики, виникнення інституту приватної власності, створення законодавчого поля, активізації підприємницької діяльності, наявності приватновласницького інтересу у селян. Основними стримуючими чинниками процесу формування потужного фермерського укладу є загальні проблеми становлення і функціонування фермерських господарств, основними серед яких виділено: відсутність належної системи забезпечення виробничими ресурсами, формування оптимальних розмірів і вибір перспективних напрямів спеціалізації, недостатній рівень ринкової орієнтації, незадовільне інформаційно-консультаційне та наукове забезпечення. Однак, при виборі виробничого напряму фермери не завжди враховують екологічний чинник, зокрема, не здійснюють радіологічний контроль виробленої продукції, не застосовують екотехнології, не прогнозують рівень накопичення радіонуклідів продукцією, що збільшує ризик отримання продукції, яка не відповідає стандартам якості і знижує їх конкурентоспроможність на ринку. Дослідженням встановлено, що для досягнення конкурентних переваг в процесі планування перспективної структури виробництва фермерського господарства повинна забезпечуватись умова - мінімальний рівень накопичення радіонуклідів кінцевою продукцією.