Питання розвитку напрямів, підходів, методів у історико-архітектурних дослідженнях України в кінці ХІХ – на початку ХХ століть. Методика порівняльного аналізу праць з історії архітектури за ознаками світоглядних підходів та методологічних напрямів.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ УКРАЇНИ18.00.01 - Теорія архітектури, реставрація памяток архітектури Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури Робота виконана в Державному науково-дослідному інституті теорії архітектури і містобудування (НДІТАМ) Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України, м. Захист відбудеться “2” березня 2000 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.103.01 в Академії образотворчого мистецтва і архітектури за адресою: 04053, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Академії образотворчого мистецтва і архітектури.Історія архітектури України являє собою невідємну складову української науки та культури і водночас є одним із шляхів пізнання їх витоків, особливостей, сутності. Між тим, у нових історичних умовах здобуття Українською державою незалежності, коли відбувається процес переусвідомлення її як національно-культурного феномену, надзвичайно важливо узагальнити досвід історико-архітектурних досліджень України кінця ХІХ - початку ХХ століть, визначити місце історико-архітектурної науки в усій сукупності національно-культурного українського феномену. В історико-архітектурних працях, що були видані в УРСР у другій третині ХХ століття, елементи історіографічної роботи присутні у формі фіксації та аналізу вивченості того чи іншого питання з історії архітектури України. Більш глибоким аналізом історико-архітектурних процесів характеризуються праці другої половини ХХ століття, а саме: "Історія українського мистецтва", "Нариси історії архітектури УРСР", а також низка статей, серед яких - "Этапы исследования наследия" Г.Лєбєдєва (1988), котрі є цілеспрямованою спробою історіографічного узагальнення шляху розвитку історико-архітектурних досліджень України. Однак його подальший розвиток в Україні потребує поглибленого вивчення на нових науково-методичних засадах досвіду історико-архітектурних досліджень України, їх напрямів, підходів та концепцій.I розділ "Загальний огляд історичних досліджень архітектури України (кінець ХІХ - початок ХХ століть)" являє собою викладений у хронологічній послідовності аналітичний огляд праць з історії архітектури України. Аналіз історико-архітектурної літератури дозволив виділити основні проблемні напрями у дослідженнях історії архітектури України в кінці ХІХ - на початку ХХ століть, в основі яких лежать питання розвитку "історичних" стилів та християнської архітектури в Україні, дослідження "старовини" та найбільш резонансне питання: чи існує національний феномен української архітектури. Окреслюючи в загальних рисах подальший розвиток історико-архітектурних досліджень України, відзначимо, що в СРСР у 30 - 40-ві роки вони, головним чином, мали характер поглиблених досліджень з окремих питань: наприклад, архітектурні школи в Україні (М.Холостенко), стилі в архітектурі України (О.Молокін, С.Татарен-ко), народна архітектура (С.Таранушенко, М.Холостенко, П.Юрченко), памятки архітектури України та їх охорона (О.Кобелєв, М.Сімі-кін) та інші. Узагальнюючими дослідженнями стали колективні праці: "Нариси історії архітектури УРСР" (1957, 1962) та "Історія українського мистецтва" (1966-1968), що зібрали в собі дослідження багатьох визначних істориків архітектури СРСР того часу; а також "Історія українського мистецтва" В.Січинського (1956), котра узагальнила дослідження історії мистецтв і, зокрема архітектури України, проведені різними поколіннями дослідників поза радянською державою. На підставі огляду праць з історії та теорії архітектури останньої чверті ХХ століття (в просторі колишнього СРСР) визначається, що найбільша увага зосереджується на питаннях галузевої (архітектурної) таксономії i систематизації даних; створення загальної картини історії архітектури; витоків та генези архітектурних форм та їх особливостей; звязку архітектури та інших сфер соціуму; природи архітектурної творчості, архітектурної мови; розробки методів та апарату історико-архітектурних досліджень; дослідження історико-архітектурних концепцій.До основної проблематики історико-архітектурних досліджень України в кінці ХІХ - на початку ХХ століть належать питання про існування української архітектури як національного феномену, витоки і генезу форм української деревяної та мурованої архітектури, питання розвитку "історичних" стилів та християнської архітектури в Україні, дослідження "старовини" і народної культури. 4.Визначено основні методи історико-архітектурних досліджень України в кінці ХІХ - на початку ХХ століття (історико-фактологічний, порівняльний, систематизаційний, генезичний) і проаналізовано їх розвиток. Аналіз розвитку поняття обєкту дозволяє зробити висновок про існування IV рівня: обєкт - праці з історії архітектури; предмет - відображення розвитку історії архітектури в працях.