Історіософське світобачення у становленні вчителя як суб"єкта цілісної педагогічної діяльності. Визначення гуманістичних орієнтирів конструювання історичної дійсності за умов зміни парадигми світобачення. Традицієзнавчий підхід в педагогічній освіті.
Аннотация к работе
Становлення історіософського світобачення майбутнього педагога спеціальність 09.00.10 ? філософія освітиРобота виконана у відділі змісту, філософії та прогнозування вищої освіти Інституту вищої освіти Академії педагогічних наук України. Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Предборська Ірина Михайлівна, Хмельницький гуманітарно-педагогічний інститут, проректор з наукової роботи. Захист відбудеться “27” січня 2005 р. о 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.456.01 в Інституті вищої освіти АПН України за адресою: 01014, м.Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що за умов сучасних соціокультурних трансформацій стає гострішою потреба особистості в усвідомленні глибокого звязку між людиною та історією, що, в свою чергу, зумовлює необхідність врахування ролі досвіду минулого в культурному бутті сучасності. З огляду на те, що вчителі утворюють важливу соціальну групу інтелігенції, котра здатна безпосередньо істотно впливати не тільки на соціалізацію учнів (мікрорівень), а й на розвиток спільноти загалом (макрорівень), актуалізується проблема підготовки педагога, спроможного визначитись у мінливому світі, що втратив ціннісні орієнтири та особистісні виміри, готового нести подвійну відповідальність - за дитину та соціальне життя. Зазначена обставина зумовлює орієнтацію моделі освітньої системи на формування у майбутнього вчителя почуття власної відповідальності перед суспільством та історією, здатності до пошуку відповідей на запитання долі. До першої групи варто віднести науковий доробок зарубіжних та вітчизняних вчених у царині філософії освіти, оскільки він містить ідеї, які послугували імпульсом для обґрунтування філософсько-освітніх підходів до визначення змісту та ролі історіософської підготовки у становленні особистості педагога. Серед філософів та педагогів, які зробили вагомий внесок у розробку теоретико-методологічних та ціннісних основ нових проектів освітніх систем і педагогічної думки, обґрунтування орієнтирів для реорганізації системи освіти ? В.Андрущенко, В.Аршинов, О.Больнов, В.Бех, В.Брезінка, В.Біблер, Б.Горшунський, Л.Горбунова, І.Добронравова, І.Зязюн, В.Кізіма, Н.Кочебей, В.Кремень, С.Клепко, М.Култаєва, М.Кушерець, В.Лутай, М.Михальченко, В.Пазенок, І.Предборська, В.Шевченко, І.Шефлер, В.Ярошовець.У першому підрозділі “Філософсько-освітній підхід до осмислення проблеми історіософської підготовки майбутнього педагога” аналізуються філософсько-освітянські розвідки вчених в галузі філософії освіти, ідеї яких використовуються в роботі як концептуальні положення для реалізації завдань дослідження. Історіософська підготовка розглядається як процес освоєння та осягнення студентами тенденцій розвитку історичної дійсності, формування соціальної самоідентичності, залучення їх до системи цінностей, норм і відносин суспільства, формування певних соціальних якостей як компонент професійного потенціалу майбутніх педагогів. Підкреслено, що релевантність зазначеної компоненти світоглядної підготовки педагога зумовлена, по-перше, її можливостями у сприянні пошуку світоглядних орієнтирів педагогами, які почуваються “бездомними” за умов модернізації українського суспільства; по-друге, необхідністю формування у вчителя здатності до пошуку шляхів оптимізації розвязання суперечності між змістом виховання і навчання, який визначається вимогами суспільства (“суспільне треба”) і відчуттям вільного вибору дитини (“дитяче хочу”), що, в свою чергу, актуалізує проблему переорієнтації на можливості і потреби фахівця відповідно до середовища його професійної діяльності. Серед причин, які є перешкодою для виконання вузом соціального замовлення на філософію як засіб формування професійної самосвідомості педагогів, виокремлено наступні: слабкість міжпредметних звязків у процесі викладання соціально-гуманітарних дисциплін; недостатня демонстрація органічної вплетеності філософської проблематики в майбутню професію, що позбавляє загальноосвітні предмети професійної спрямованості і, в свою чергу, заважає віднайти проблемні поля, в яких перетинаються частково-наукові (професійні) та філософські знання, визначити міру поєднання професійних запитів майбутніх педагогів і можливостей цих знань; переважання в методиці викладання суспільних дисциплін орієнтації на репродуктивне знання, що виключає можливість вияву студентами власної позиції, а, отже, і формування рефлексивного мислення.