Аналіз суперечливих територіально-кордонних питань у радянсько-китайських відносинах 1858-1978 років. Підписання між Росією та цінським Китаєм протирічних Айгунського договору і Тяньцзинського трактату. Переговори відносно прикордонного врегулювання.
Аннотация к работе
Становлення російсько-китайського кордону та територіальні врегулювання між двома країнами протягом XIX-XX столітьЗагострення сучасних російсько-українських зносин, в якому, безумовно, домінував субєктивний чинник (великодержавні амбіції керівництва Російської Федерації), що призвело до тимчасової окупації території півострова Крим (25,5 тис. км2) [1], підштовхнули автора статті до аналізу історії становлення російсько-китайського кордону, бо «кримський сценарій» та методи «визволителів» можуть обернутися з часом для російської сторони прямою ланцюговою територіальною реакцією з боку США, Німеччини, Китаю, Норвегії, Фінляндії, Японії... Враховуючи, що територіальні претензії лише Китайської Народної Республіки до правонаступниці СРСР - Росії становлять (за російською версією) біле 33 тис. км2 [2], а сам Китай займає провідну позицію у сьогоденному світовому співтоваристві (перше місце в світі за чисельністю населення - 1 млрд 339 млн станом на 2010 рік [3]; друге місце у світі, після США, за економічною могутністю; третє - за площею території; є членом ядерного клубу та постійним членом Ради Безпеки ООН [4]), домовлятися з китайцями представникам російської дипломатії буде дуже важко і, з усіх боків, небезпечно. Таким чином, Айгунський договір юридично закріплював за Росією територію, з якої вона змушена бува піти у 1689 році (Нерчинський договір); за Китаєм залишалися російські землі по правому березі річки Аргунь. Цікавим, насиченим і конкретним для обох сторін - Росії та Китаю, був Тяньцзиньський трактат, підписаний 1 (13) червня 1858 р. графом, адміралом Єфімом Васильовичем Путятіним; з боку Китаю - Хуа Шаною та Гуй Ляном. Передбачалося також виправлення прикордонної лінії в районі озера Зайсан і річки Чорний Іртиш; встановлення прикордонних знаків впродовж нового кордону й на тих участках, де їх ще не було встановлено; проведення представниками сторін «огляду кордону й встановлення кордонних знаків» між Ферганською областю Росії та західною частиною Кашгарської області Китаю (стаття № 9).