Вивчення та головні етапи процесу становлення і розвитку української періодичної преси на Буковині та оцінка ролі в ньому газети "Буковина". Найхарактерніші стилеутворювальні компоненти публіцистичних статей, стилістичне функціонування фразеології.
Аннотация к работе
Становлення публіцистичного стилю української мови на Буковині в кінці ХІХ - на початку ХХ століттяВажливим етапом у цьому процесі дослідники вважають зародження публіцистичного стилю у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. Отже, актуальність дослідження зумовлена відсутністю в сучасному мовознавстві праць, присвячених лінгвостилістичному аналізові публіцистики буковинської періодики, її витоків в оригінальному жанрі карпатського фольклору - співанках-хроніках, а також як джерела вивчення історико-культурних чинників, що впливали на соціальний статус, функціональні сфери та ступінь внутрішнього розвитку української літературної мови на Буковині кінця ХІХ - початку ХХ ст., зокрема становлення публіцистичного стилю загальнонародної української літературної мови зазначеного періоду. Дисертаційне дослідження виконано у межах тематики науково-дослідної роботи кафедри історії та культури української мови («Становлення, розвиток і функціонування української літературної мови на Буковині» №0199U001886 державної реєстрації). Роль автора у її виконанні полягає у самостійному вивченні джерел буковинської публіцистики, зокрема матеріалів газети «Буковина», та висвітленні значення цієї газети у становленні й розвитку загальноукраїнської публіцистичної класики. На основі комплексного аналізу лексичних і фразеологічних засобів, що характеризують стильові особливості, зясувати роль буковинської періодики у процесі розвитку нової української літературної мови, усіх її функціональних різновидів; виявити особливості процесу становлення публіцистичного стилю української літературної мови на прикладі Буковини кінця ХІХ - початку ХХ ст.; увести в науковий обіг електронні версії вибраних текстів газети «Буковина» та укласти частотні списки словоформ цих статей.У першому розділі - «Лінгвостилістичні дослідження особливостей публіцистичного стилю» зясовується стан розробки мовознавцями теорії публіцистичного стилю, лінгвостилістичних методів його дослідження як важливого інструменту визначення ролі цього стилю у загальному процесі становлення і стильової диференціації літературної мови взагалі, а також окреслюється ступінь вивчення становлення і функціонування публіцистичного стилю української літературної мови кінця ХІХ - початку ХХ століття українськими фахівцями. У тезах Празького лінгвістичного гуртка зазначено, що до лінгвістичного аналізу треба підходити з функціональної точки зору, оскільки мова є системою засобів висловлювання, яка служить якійсь певній меті, «…вивчення мови потребує… врахування лінгвістичних функцій і форм їх реалізації, в іншому разі характеристика будь-якої мови виявиться до певної міри фіктивною». Кожиної: «Предмет функціональної стилістики - не взагалі всі стилістичні, в тому числі емоційно-експресивні засоби мови, які протиставляються нейтральним, і, звичайно, не лише стилі художньої літератури, і навіть не побудова стилістично правильного мовлення, а - функціональні стилі, принцип їх організації, причинні основи їх утворення, закономірності функціонування мови в соціально-типових сферах спілкування і т.д.». Але проблеми, повязані з описом цього стилю, з визначенням його місця в системі функціональних стилів української мови, з встановленням меж його використання, з аналізом основних функцій і тих ознак, які визначають специфіку публіцистичного стилю як в практичному, так і в теоретичному плані, ще не розвязані остаточно. Лексика як один із структурних засобів організації тексту відіграє важливу роль у формуванні специфічних диференційних ознак публіцистичного стилю, бо «усі ознаки, які виявляються на морфологічному зрізі мови (і на рівні морфем, і на рівні частин мови), тісно повязані з лексичним рівнем і випливають з нього».