Рання новаторська зрілість в оповіданнях Д. Джойса, її художня специфіка. Принципи міметичного стилю та стильових, поетологічних засобів. Розрахована одноманітність повторів, гра на прихованій однаковості синтаксичних структур, ефект усної розповіді.
Аннотация к работе
Становлення принципів модернізму у збірці оповідань Д.Українська наука сьогодні пильно вдивляється у модернізм, зокрема у великий європейський модерністський роман. На цьому шляху велике значення мають високий теоретичний рівень аналізу співвідношення модернізму та інших напрямів у роботах Д. Справа ускладнюється ще й гострою дискусійністю питань, повязаних з модернізмом, не тільки в українській та російській, але і в міжнародній науці - починаючи з датування, співвідношення модернізму та авангарду, оцінки різних течій модернізму і закінчуючи місцем певних митців та творів і в історії модернізму, і в історії літератури в цілому. Мета дослідження полягає у зясуванні художньої специфіки новаторства Джойса як ініціатора й класика модернізму, що передбачає як висвітлення загальних рис поетики модернізму, так і аналіз індивідуального ідейно-естетичного внеску Джойса в історію світової новели. Аналітичний огляд історії сприйняття “Дублінців” дозволяє дійти таких висновків: простота, “прозорість” текстів часто призводила перших критиків до нерозуміння чи непорозумінь, тому що була результатом нової організації тексту, де “метамова” перегуків словеснообразних мотивів вилучає не тільки пояснення, але й емоційні “підказки” автора; починаючи з 1940-60-х рр., критика вчиться бачити небувалу складність “простоти” новел, і це призводить до домінуючої у 1960-80-х рр. ідеї продуманої єдності всього циклу.