Розпад імперії Карла Великого. Адміністративна, податна й судова самостійність знаті, її незалежність від королівських агентів. Роздавання бенефіціїв та імунітетних грамот. Подолання феодальної роздробленості. Зміцнення управління королівським доменом.
Аннотация к работе
імперія королівський домен феодальний Реферат на тему: «Становлення права у Франції» Після розпаду імперії Карла Великого до складу Західна франкської держави увійшли Аквітанія, Нейстрія, Бретань, Гасконь, Септиманія, Іспанська марка. Наприкінці IX - початку X ст. феодальна знать консолідується і проявляє себе як стан, інтереси якого для короля є визначальними. Карл Лисий приписував кожній людині королівства визнавати над собою сеньйора, якого захоче,- в особі короля чи його васалів. Великі світські сеньйори добились численних фєфів (земельні володіння). Церкви зміцнювали монастирі, феодали будували замки, які захищали їх від наскоків повсталих селян та любителів легкої наживи з дворян. Володар вотчини (сеньйори) мав військову силу для придушення виступів селян та оборони від нападу інших феодалів. Сеньйору належало право власності на ділянку вілана, за захистом інших своїх прав вілан міг звертатись до королівського суду. До середини XV ст. після столітньої війни з Англією власті були змушені надати всім селянам можливість здобути особисту свободу, але за викуп. Королі вперто вели війни за вихід до моря і в результаті зуміли приєднати до свого домену частину земель графа Анжуй-ського, у котрого їх було в 6 разів більше, ніж у короля (до 1181 р. у володіння Анжуйського дому входили: Англія, Нормандія, Турень, Анжу, Пуату, Аквітанія, в тому числі Тулузьке графство, частина Ірландії, Уельсу). Корпорація юристів підпорядковувалась тільки королю.