Склад ойконімів Харківщини в період їхнього становлення. Явища омонімії й антонімії на матеріалі топооснов Харківщини. Словотвірна класифікація назв, утворених від основ різних тематичних груп. Ойконімні варіанти, їх типи та частотність використання.
Аннотация к работе
Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРоботу виконано на кафедрі української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, Міністерство освіти і науки України Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Бучко Дмитро Григорович, Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, завідувач кафедри українського і загального мовознавства; Захист відбудеться “19” вересня 2008 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 23.053.03 у Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка, 25006, м. Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, 25006, м.Ойконіми як мовні одиниці несуть важливу інформацію про особливості виникнення населених пунктів, про їхніх мешканців, про природні й географічні умови місцевості, на території якої ці поселення засновані, про специфіку культурних і політичних звязків між сусідніми (найчастіше) і несусідніми етносами та державами, а значить, є важливими памятками для історії, географії, етнографії, археології та інших немовознавчих наук. Питання топоніміки України привертали до себе увагу багатьох науковців, насамперед мовознавців, оскільки на власну назву географічного обєкта поширюються ті самі мовно-структурні тенденції, що й на апелятиви, а тому на її основі твориться значна кількість похідних, з-поміж яких не тільки топоніми. З-поміж праць, присвячених проблемам, які повязані з ойконімікою, є чимало досліджень, що стосуються теоретичного аспекту питання, а також роботи, у яких описуються результати вивчення регіональної ойконімії. Дослідження, які розкривають особливості ойконімії Харківщини, охоплюють дуже вузьке коло назв і не дають чіткої картини ні про характер номінації, ні про специфіку словотвору харківських населених пунктів. Тема дисертації відповідає комплексній науковій темі кафедри української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка “Актуальні проблеми лексики і граматики української мови” (0204V000690), програмі ономастичних досліджень відділу ономастики й термінології Інституту української мови НАН України, завданням Словянської ономастичної комісії щодо створення ономастичних атласів.У Вступі обґрунтовано вибір теми, актуальність, новизну та методи дослідження, окреслено обєкт, предмет вивчення, мету, конкретні завдання, вказано на теоретичне значення й практичну цінність виконаного дослідження, структуру праці, наведено відомості про апробацію результатів наукового доробку. Він має теоретичний характер і складається з трьох підрозділів: “Теоретичні підходи до визначення мотиваційної бази ойконімів Харківщини”, “Вплив діалектів на формування Харківської ойконімної системи”, “Умови й напрямки номінації поселень Харківщини”. Позначали вони найчастіше невеликі міста, села та селища. Тому й поширеними на території Харківщини XVIII - XXI ст. є назви Польове, Перелісок, Річки, Ставище, Степи, Зачерствий та ін., а ойконімів, в основу яких лягли б назви лісових масивів, взагалі немає. В аналізованій групі ойконімів можна виділити дві підгрупи - назви, утворені від імені власника поселення, і назви, в основі яких прізвище власника поселення: Гаврилівка, Лизогубівка.Зі словотвірного погляду в ойконімії Харківщини виявлено дві великі групи онімів: 1) назви, структурно оформлені на доойконімному рівні (первинні ойконіми); Досліджений фактичний матеріал дає підстави для виділення 7 структурно-семантичних типів первинних ойконімів: - відпатронімні ойконіми на-инці, мотивувальними для яких були патронімні назви: Савинці; Вторинні назви поселень Харківщини за кількістю компонентів поділяються на 3 групи: прості, складні й складені, а за мотивацією - на відособові й невідособові ойконіми. У процесі суфіксації реалізовано кілька словотвірних моделей: - словотвірна модель на-к(а): Станіславка, Радянка, Терновка; З певним застереженням до вторинних відносять ойконіми, утворені морфолого-синтаксичним способом.978 назв, 56,4 %); загалом їх 2411, що становить 55,5 % від загальної кількості проаналізованих назв; 367 назв, 21,1 %); загалом таких 1013 ойконімів, що становить 23,31 % від загальної кількості проаналізованих назв; 327 назви, 18,9%); загалом таких 765 ойконімів, що становить 17,62 % від загальної кількості проаналізованих назв. Окрім простих, виокремлено складні й складені назви (17 назв XVIII ст., 2,38 %; 31 назва ХІХ ст., 6,57 %; 121 назва ХХ ст., 6,08 %; 127 назв ХХІ ст., 6,21 % - складні оніми; 62 назви XVIII ст. Головне слово кожної з таких назв можна за семантикою основи віднести до одного з вищенаведених класів.