Теоретичні основи побудови єдиного інформаційного простору освіти України. Обґрунтування найбільш ефективних шляхів впливу навчання на збалансування інтересів особистості, суспільства, держави й міжнародних інституцій засобами освітньої політики держави.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософських наукНауковий консультант - доктор філософських наук, професор, член-кореспондент НАН України, академік АПН України, Андрущенко Віктор Петрович, ректор Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова; І.Франка, декан соціально-гуманітарного факультету, завідувач кафедри практичної психології; доктор філософських наук, професор, Вікторов Віктор Григорович Дніпропетровський регіональний Інститут державного управління Національної Академії державного управління при президентові України, завідувач кафедри філософії, соціології державного управління; доктор філософських наук, професор, Троїцька Тамара Серафимівна, Мелітопольський державний педагогічний університет імені Б. Захист відбудеться «03» червня 2010 року в 11.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.16 Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, за адресою: 01601, Київ-30, вул. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова за адресою: 01601, Київ-30, вул.Здатність ефективно розвязувати проблеми здебільшого залежить від рівня особистої компетентності, міри культурної зрілості людини, її соціальної якості, а це передбачає не тільки освоєння знань, інформації, а й формування в процесі освіти адекватних сучасному рівню цивілізаційного розвитку аксіологічних пріоритетів. Одним із перспективних шляхів удосконалення інформаційної підтримки освіти є створення єдиного інформаційного простору, в якому впроваджуються новітні інформаційні та телекомунікаційні технології, використовуються унікальні інформаційні ресурси, природно формується культура, що породжується інформаційною добою, реалізуються інтереси та потреби індивідів і соціальних груп. У багатьох країнах, які переживали трансформацію у напряму до інформаційного суспільства, поставало питання формування такої державної політики, яка забезпечувала б вигідні умови використання інформаційних ресурсів і технологій в освіті. Філософське дослідження освітньо-інформаційної політики, її головних закономірностей та пріоритетних напрямків, а також впливу на розвиток людства в умовах переходу до інформаційного суспільства та світового освітнього простору сприятиме формуванню глибокого розуміння освітніх викликів інформаційного суспільства та готовності давати на них адекватні відповіді, науково пояснювати інформаційні детермінанти новітніх освітніх явищ і процесів, без урахування яких ефективна освітньо-інформаційна політика неможлива. Наукова новизна одержаних результатів полягає в концептуалізації освітньо-інформаційної політики української держави шляхом створення її теоретичної моделі в умовах модернізації національної системи освіти, що знайшло своє відображення у таких висновках і твердженнях: - визначено, що виходячи з національних інтересів України, феномен освітньо-інформаційної політики держави, полягає у збалансуванні інтересів особистості, суспільства, держави і міжнародних інституцій (ОБСЄ); інтереси особистості в цій сфері вимагають забезпечення конституційних прав людини і громадянина на вільний доступ до інформації і освіти, на їх вільне використання при незабороненій законом діяльності в інтересах фізичного, духовного та інтелектуального розвитку особи у дискурсі формування на теренах Обєднаної Європи суспільства знань і знаннєвої економіки; інтереси суспільства - у забезпеченні потреб і інтересів особистості, закріплення демократії, створення правової соціальної держави, досягнення та підтримання суспільної злагоди, духовного оновлення; інтереси держави - у створенні умов для динамічного розвитку національної системи освіти і інформаційної інфраструктури, забезпечення конституційних прав людини і громадянина щодо отримання й використання знань і інформації, для підтримання конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності України, політичної, економічної, соціальної стабільності, гарантованого забезпечення законності й правопорядку; інтереси міжнародних інституцій (ОБСЄ) - у формуванні суспільства знань, знаннєвої економіки, розвитку рівноправного і взаємовигідного міжнародного співробітництва та безпеки, інформаційної єдності світової спільноти;У першому розділі “Теоретико-методологічні засади аналізу освітньо-інформаційної політики” розглядаються методологічні підходи до осмислення освітньо-інформаційної політики, що сформульовані світовою педагогічною думкою та сучасною філософією освіти та повязані із становленням інформаційного суспільства, глобальними проблемами та інтеграційними тенденціями в освіті. Виявлено, що до наукового статусу категорії “освітньо-інформаційна політика”, можна послідовно застосовувати принцип сходження від абстрактного до конкретного, а також логічні правила ділення понять, що дозволяє прослідкувати весь ланцюжок руху від загального (політики) до окремого (державна політика) й особливого (інформаційна, освітня політика), завершуючи одиничним (освітньо-інформаційна політика).