Генезис становлення і розвитку цивільно-правового регулювання комерційної концесії у світі та в Україні. Проблема юридичної природи відповідного договору, його ознаки й істотні умови, елементи та зобов’язання. Пропозиції щодо удосконалення законодавства.
Аннотация к работе
Становлення інституту комерційної концесії в Україні (цивільно-правовий аспект)Формування громадянського суспільства, розбудова України як правової, демократичної, соціальної держави повязані із активним впровадженням інститутів ринкової економіки серед яких чинне місце завжди займала і зберігає комерційна концесія (франчайзинг). Присвячена регулюванню цих відносин глава 76 ЦК України одержала назву «Комерційна концесія». Актуальність теми підвищується тим, що введення в дію з 1 січня 2004 року нового Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, у яких регулюванню франчайзингових відносин присвячені, відповідно, глава 76 «Комерційна концесія» і глава 36, ставить нові задачі, повязані з необхідністю всебічного вивчення і наукового аналізу юридичної конструкції договору комерційної концесії, виявлення та вирішення проблем, що виникають у процесі її реалізації. У звязку з тим, що увага вітчизняних авторів сконцентрована переважно на вивченні зарубіжного досвіду правового регулювання відносин пільгового підприємництва (франчайзингу) та їхнього практичного використання, проблеми цивільно - правового регулювання комерційної концесії в Україні залишаються мало дослідженими. До кваліфікуючих ознак договору комерційної концесії варто віднести: надання користувачу комплексу виключних прав; обовязкове включення в комплекс таких прав, власником прав за договором комерційної концесії, права на фірмове найменування і/чи комерційне позначення, а також права на інформацію і комерційний досвід, що складають предмет комерційної таємниці правоволодільця; передачу користувачу технічної і комерційної документації, а також іншої документації й інформації, необхідної для здійснення прав, наданих за договором; проведення правоволодільцем інструктажу користувача і його працівників з питань, повязаних зі здійсненням отриманих за договором прав; 2) автором запропоновано перелік документів, необхідних для реєстрації договору комерційної концесії: письмова заява про реєстрацію договору комерційній концесії; доручення на імя особи, що здійснює реєстрацію договору; нотаріально посвідчені копії свідоцтва про реєстрацію юридичної особи для українських юридичних осіб, або виписка з торгового реєстру країни походження або іншого еквівалентного доказу юридичного статусу іноземного інвестора відповідно до законодавства країни його місцезнаходження, громадянства або постійного місця проживання (із завіреним перекладом на українську мову), з позначенням про легалізацію, у випадках встановлених нормативними актами України для іноземної юридичної особи; оригінал договору в трьох екземплярах (по одному для кожної із сторін і один екземпляр для реєстраційного органу) або у двох екземплярах і його нотаріально посвідчена копія; копія рішення про реєстрацію договору комерційної концесії в Патентному відомстві, якщо ним опосередковується надання права на використання обєктів, охоронюваних у відповідності з патентним законодавством (винахід, корисна модель, промисловий зразок), і/чи товарного знаку, знаку обслуговування; квитанція про сплату державного мита.Перший розділ - «Комерційна концесія (франчайзинг): світовий досвід та особливості становлення в Україні» складається із трьох підрозділів. У підрозділі 1.1 - «Історичний аспект та сучасний стан становлення комерційної концесії (франчайзингу) як економіко - правового інституту» визначається поняття та сутність франчайзингу, розглядається етимологія його дефініції. Поштовхом для послідовного формування правової бази регулювання відносин франчайзингу, стали чисельні порушення в США, які в 1960 роках ХХ століття супроводжували зростаючу популярність франчайзингу серед підприємців: збільшувалась кількість неналежного виконання обовязків зі сторони франчайзерів, які сприймали франчайзинг як засіб швидкого збагачення з мінімальними витратами, поряд із ненаданням вихідної інформації покупцям, ігноруванням потреб франчайзі й довільним припиненням дії договорів, звичайною тенденцією стало необґрунтоване завищення цін на франшизи, що пропонувались. Здійснюється відмежування договору комерційної концесії та франчайзингу: за договором франчайзингу надається більш широкий, у порівнянні з комерційною концесією, обсяг прав (комплекс прав), тому що крім виключного права на продаж товарів, наданих виробником товару, він передбачає надання прав на обєкти інтелектуальної власності, правоволодільцем яких він є; при франчайзингу, як правило, виробник надає право використання в комерційній діяльності покупця товарного знаку, знаку обслуговування, надає всебічну допомогу (комерційну, технічну й ін.) в організації такого збуту, у результаті цього, відносини сторін за договором франчайзингу здобувають характер опіки у сфері підприємництва.