Становлення нової української літератури в аспекті національної ментальності та біографізму (І. Котляревський, П. Гулак-Артемовський, Г. Квітка-Основ’яненко) - Автореферат

Становлення нової української літератури в аспекті національної ментальності та біографізму (І.Звязок, що склався між письменством та націєтворчими процесами, зумовлює правомірність залучення до літературознавчого дослідження міждисциплінарного досвіду передусім зі сфери етнопсихології. Сьогодні дослідження ключових історико-літературних етапів в аспекті національної ментальності належить до найбільш актуальних напрямків, оскільки не лише сприяє всебічному висвітленню літературної історії та усвідомленню національної ваги художнього слова, а ще й стимулює внутрішньокультурний діалог, спрямований на глибше пізнання національних первнів словесного мистецтва. Період становлення нового українського письменства є під цим оглядом одним із тих ключових етапів, наукове освітлення яких може дати відповіді на складні питання не лише літературознавчого, а й ширше - загальногуманітарного й націєтворчого характеру. При цьому вчені звертають увагу як на необхідність подолання «наївного», спрощеного біографічного підходу, за яким література безпосередньо виводиться з біографії, так і іншої крайньої точки зору, що передбачає жорстку «стилізацію» письменницького життєпису. Мета дисертаційної роботи полягає в розкритті особливостей становлення нової української літератури в аспекті національної ментальності та біографізму.У першому розділі - «Становлення нової української літератури: історія вивчення проблеми та теоретико-методологічні засади дослідження» - розглянуто і проаналізовано основні точки зору на формування нового українського письменства, розкрито й обґрунтовано теоретичні підходи, використані в роботі. Відтак література «переходу» відчутно гуманізується, демонструючи тяжіння до відвертої розмови з читачем або до добродушно-іронічних, подекуди навіть грубуватих, однак щирих ігрових форм спілкування, в яких найвиразніше виявляється національна специфіка українського сентименталізму. «Сентименталістські тенденції в українському літературному й національно-культурному русі кінця XVIII - перших десятиліть ХІХ ст.» - присвячено вивченню захисних механізмів у протистоянні між українською культурою та російським імперським центром. Руссоїстський конфлікт між суспільством і людською природою у цій версії фактично проектувався на взаємини між імперським центром та Україною, визначаючи для останньої досить виграшну передусім у духовному та моральному плані позицію. «Культурно-естетичні особливості формування українського інтелігента перших десятиліть ХІХ ст. в контексті загальної літературної динаміки» - відзначено, що одночасно зі змінами, які відбувалися в українському суспільстві кінця XVIII - початку ХІХ ст., змінювались пріоритети, повязані з характером основного продуцента й споживача українського літературного продукту.Ментальні прикмети яскраво розкриваються в усій життєдіяльності перших представників нового українського письменства, яка засвідчує помітну залежність від стихійного культурно-естетичного руху. Той самий шлях проходить і український читач - шлях усвідомлення національної ваги художнього слова: відстань між автором і читачем на початковому етапі нового письменства зовсім незначна, між ними встановлюється тісна і в багатьох випадках плідна взаємодія. Котляревським якраз і слід підкреслити особливу роль читацької сторони: читач відчутно впливає на формування певних рис особистості українського письменника, визначаючи не лише своєрідність його творчої практики, але в деяких випадках навіть зумовлює специфіку його соціального позиціонування. Котляревського постає в цьому контексті як питомо український, тісно повязаний із конкретними обставинами українського життя й побуту. Робота над «Енеїдою» розпочалася для автора не лише з потреби заповнити свій вільний час, але й щоб збагатити дозвілля дружнього кола однодумців, «Пісня на Новий 1805 год…» зявилась як подарунок на свято шанованій впливовій особі, драматичні твори постали як полемічна відповідь російському драматургові, а ще більш імовірно, з конкретної потреби розширення репертуару Полтавського театру - немов доповнення до директорських обовязків, кантата на честь імператора Олександра І писалась вочевидь на замовлення місцевого дворянства під певну нагоду, а «Ода Сафо», можливо, теж задумувалась як подарунок або як привід для приємного спілкування.

Основний зміст дисертації