Становлення норм вимови голосних та приголосних української літературної мови у ІІ половині ХІХ століття (на основі рукописів Трохима Зіньківського) - Реферат
Засадничий принцип фонетичного правопису, який сформулював Науменко. Процес вироблення й установлення правописних норм протягом ХІХ ст. на Україні. Різні варіанти у передачі на письмі африкати [д^ж] у періодичній пресі другої половини ХІХ століття.
Аннотация к работе
Становлення норм вимови голосних та приголосних української літературної мови у ІІ половині ХІХ століття (на основі рукописів Трохима Зіньківського)Володимир Науменко назвав цей правопис компромісним: ”...коли в школі і у всій освіті на Україні була тільки російська наука, то здавалось Максимовичеві, що буде зручніш українцям читати друковане на своїй мові, коли вони побачуть ті-ж самі літери, що і в російській книжці, вимовляючи тільки по-своєму, а росіянам буде зрозумілим надруковане по-українськи, бо вони будуть текст читати, наче російський” [12, 5-6]. Засадничий принцип фонетичного правопису сформулював Науменко: “кожна літера мусить послідовно означати те, що чується вухом” [12, 4]. На неї опирався правопис “Малорусько-німецького словаря” Євгена Желехівського та С.Недільського (1882-1886), який Олекса Горбач назвав “Рішучим виломленням з упертої колії тодішнього галицького етимологічного правопису” [3, 112]. Кожна з йотованих букв замінювалася двома літерами (своїми основними елементами), до складу яких входили або латинська буква j, або м’який знак. У граматиці Зіньківський відмінює це слово у однині: річ, річи, річі, річчю( речею), в річі; та в множині: речи, речей, речам, речами, річми, речах, речи [7, 100]. в) варіантне написання: СІМЬЕЮ[7, 115а],семейна[7, 45235], семью[7, 115а], вечерниці [7, 45257], вечіра[7, 45260].