Специфіка розвитку української сучасної науки міжнародного права. Аналіз виникнення, становлення науки міжнародного антитерористичного права в сучасній Україні, в межах якої українськими вченими-юристами розробляється концепція антитерористичної протидії.
Аннотация к работе
Становлення науки міжнародного антитерористичного права в УкраїніПеред науковцями та юристами-міжнародниками з особливою гостротою постали питання про природу та суть тероризму, визначення його поняття, форм, модифікацій тероризму під впливом соціально-економічних та політичних трансформацій, причини його виникнення та розповсюдження, засоби й методи упередження та боротьби із тероризмом, про міжнародно-правову та кримінальну відповідальність, роль держави у здійсненні протидії тероризму, ефективність міжнародно-правових актів у сфері боротьби з тероризмом, виявлення та усунення прогалин у міжнародному антитерористичному праві та інші. Характерною особливістю дослідження тероризму у ХХ ст. було те, що до початку 90-х років тероризм у вітчизняній юридичній науці розглядався лише як міжнародно-правова категорія політичного характеру. Вчений поставив питання про надання визначення змісту поняття «тероризм» вченими-кримінологами та введення в кримінальний закон спеціальної норми про тероризм, що вимагає розробки чітких критеріїв розмежування понять тероризм, міжнародний тероризм та злочини терористичної спрямованості. Антипенко висуває такі групи методів дослідження тероризму як: 1) ті, що відображають специфіку насильства при тероризмі - конфліктологічний, метод оцінки сукупного субєкта складу тероризму як міжнародного злочину, метод воєнізованої оцінки тероризму, метод терористичної асиметрії, метод абсолютної ворожості і абсолютної криміналізації сторін терористичного конфлікту, метод оцінки тероризму як самодостатнього явища, метод оцінки контпродуктивності певної категорії антитерористичних заходів; 2) методи дослідження тероризму загальнонаукового походження - геополітичний та геоекономічний методи, метод дослідження тероризму, що ґрунтується на соціології міжнародних відносин, культурологічний метод [2, с.269-332]. Антипенко в рамках конкретних напрямів, що сприяють вдосконаленню норм і положень міжнародного антитерористичного права, зокрема: конфліктологічний підхід до міжнародно-правової кваліфікації складу тероризму; відповідальність (у тому числі й кримінальна) держави в нормах міжнародного антитерористичного права; міжнародне право збройних конфліктів і терористичний характер сучасної конфліктності; міжнародно-правові проблеми боротьби з тероризмом і права людини; тероризм і транснаціональна організована злочинність.