Ознайомлення з головними причинами неготовності розвідки Японії до виконання завдань за призначенням. Дослідження політико-економічної ситуації, в якій опинилася Японія після завершення холодної війни. Вивчення процесу боротьби з тероризмом у країні.
Аннотация к работе
Становлення національної розвідки в правовому полі держави (на прикладі Японії)В статті проаналізовано досвід становлення національної розвідки в правовому полі держави (на прикладі Японії) в умовах викликів і загроз її безпеці та національним інтересам наприкінці ХХ, початку ХХІ століття. Небезпеки і загрози, що особливо активізувалися наприкінці ХХ - на початку ХХІ століття, не оминули й одну з найбільш розвинутих і мирних країн світу - Японію. Правова система держави й демократичний контроль з боку суспільства, за таких екстремальних умов обстановки і з огляду на застосовувані розвідкою специфічні методи, прийоми та закритість діяльності, жахливі наслідки Другої світової війни, велика частка вини за які припадала на спецслужби країни, - усе це не давало можливості уряду й прагматично налаштованим парламентаріям посилити спроможності національної розвідки. Головними з них були: національна стратегія часів холодної війни та мілітаристське минуле країни, в якому обєкт нашої уваги відігравав провідну роль. Прийняті 1997 року законодавчі рішення парламенту Японії додатково до чинного Договору про взаємне співробітництво і безпеку між Японією і США від 19 січня 1960 року, уточнювали окремі аспекти співробітництва і взаємодії Сил самооборони Японії і військ США, дислокованих на японських островах, у мирний час, в особливий період і в надзвичайних ситуаціях, дещо структурували й зміцнили воєнну розвідку, але, в цілому, не забезпечували виконання упереджувальних заходів і дій сучасним на той час викликам і загрозам та виявлення нових.Становлення національної розвідки Японії відбувалося в умовах складного протиріччя: з одного боку - нагальна потреба нарощування структури та посилення фахових можливостей розвідки для протидії зростаючим викликам і загрозам безпеці держави; з другого - непоступливість парламенту країни і громадськості щодо внесення змін до конституції, в якій визначальною була стаття 9, що забороняла будь-яке нарощування силового потенціалу країни. Прагматично налаштованій частині парламенту та уряду країни все ж таки вдалося поступово, розпочинаючи з часів завершення холодної війни, подолати це протиріччя й створити дієву сучасну систему національної розвідки.