Реконструкція культурно-антропологічного аспекту нігілізму крізь призму проблеми людського, культурного буття в історії західноєвропейської філософської думки. Аналіз логіки нігілістичних ідей, їхньої архітектоніки, способів і контекстів їх проголошення.
Аннотация к работе
ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ ІМЕНІ Г.С.СКОВОРОДИ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИНауковий керівник доктор філософських наук, професор ТАБАЧКОВСЬКИЙ Віталій Георгійович, завідувач відділу філософської антропології Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України. Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор КРИМСЬКИЙ Сергій Борисович, провідний науковий співробітник відділу логіки та методології науки Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України; Захист відбудеться 21 вересня 2001 р. о 14:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.161.02 в Інституті філософії імені Г.С.Сковороди НАН України за адресою: 01001, м.Ці чинники засвідчують, що нігілізм - не лише стан занепаду, філософський напрям чи явище відверто негативного змісту. Філософсько-антропологічний погляд на контроверзу оптимізму та нігілізму передбачає низку питань, серед яких: формування особистості, її світогляду, співвідношення власних та надособистих цілей та цінностей, свободи і належності, раціонального й ірраціонального та багато інших. З одного боку, це збудило зацікавлення до проблеми й загострило її актуальність, а з іншого, дослідники не часто зверталися до процесу формування та логіки здійснення нігілізму, зосереджуючись переважно на наслідках. Незважаючи на велику кількість робіт з цієї теми, на даний момент залишається необхідним здійснити комплексний аналіз становлення нігілізму з метою розкриття єдності процесу його звершення. здійснити не лише критичний аналіз та переосмислення поняття “нігілізм”, але й зясувати його значення у відповідності до усталених парадигм західноєвропейської історії, де нігілізм знаходив своє втілення, знайти його спосіб вкорінення й самобутні риси;Концептуальне усталення філософсько-антропологічного уявлення про нігілізм відбулося наприкінці ХІХ сторіччя в роботах Ф.Ніцше, тому й більшість аналітичних досліджень з нігілізму проводиться через рецепцію його філософії. М.Гайдеґґер розуміє нігілізм як “історію”, оскільки він обумовлює взаємовідношення й закономірності головних метафізичних позицій, які розгортаються в історії Заходу. Вплив і обумовленість підходів до нігілізму в колі ідей Ніцше представляють роботи К.Анселя-Пірсона, М.Ґіллеспі, Р.Моррісона. Розділ 2 “Філософсько-методологічна рефлексія нігілізму” присвячено зясуванню головних засад, аспектів прояву нігілізму та його звязку з поняттям “ніщо”. У першому підрозділі розкриваються джерела нігілістичної свідомості, досліджується етимологія терміну “нігілізм” та окреслюється своєрідність розуміння нігілізму як способу, що породжує перегляд звичаєвих чинників утвердження життя.Проект культурно-антропологічного дослідження нігілізму, фіксуючи багатоаспектність і поліконтекстсність вияву його форм, уможливив розгляд цього феномену як світонастанови, що відповідає ситуації межування з екзистенційною безоднею, тобто специфічною порожнечею предметних альтернатив буття. Така ситуація дозволяє людині збагнути множину власних креативних можливостей та здійснити перегляд усталених чинників та цінностей утвердження життя. Здійснений аналіз культурно-антропологічних чинників людського буття дозволяє стверджувати, що неґація, повязана з різними формами виразу позиції нігілізму в оцінці шансів людяності у поступі цивілізації, є його вторинною ознакою і не вичерпує концептуальної суті нігілістичної свідомості. Окрім форм заперечення, були знайдені й інші способи прояву нігілістичної позиції, серед яких: неантизація як спосіб зведення певної ситуації до стану “нуля” (тобто звільнення місця з метою легітимації усталених форм дійсності через їх перегляд та критику, або їх заміну новими моделями); песимістична іронія як метаісторичний спосіб оцінювання цивілізаційних процесів; редукція до профанного як актуалізація того, що табуюється, з метою окреслення можливих стратегій реалізації життя; бунт як містерійно-вакхічний прояв; ситуація абсурду як відчуття відчуженості в світі; та прояви гри як неупереджений спосіб сприйняття дійсності в процесі відкриття шляхів людської свободи. Конститутивно нігілізм стосується аналізу можливості повноти буття як тотальності, адже ця повнота буття потребує врахування його єдності з небуттям, що вкорінене в самій буттєвості як її іновираз та пасіонарний стимул.