Аналіз тривалого процесу становлення та розвитку доказування на території українських земель, закладено підґрунтя для комплексного хронологічного дослідження доказування у господарському процесі на території України. Дослідження давньоруського права.
Аннотация к работе
СТАНОВЛЕННЯ ДОКАЗОВОГО ПРАВА НА ЕТНІЧНИХ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ: ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТСторони зобовязані були самостійно встановлювати фактичний склад обставин у справі, визначати предмет доказування, а також збирати й надавати докази, а суд лише здійснював оцінку зібраних і наданих сторонами доказів і ухвалював рішення [4]. У Великому Князівстві Литовському їздці були судовими слідчими, що посилалися великим князем, воєводами та іншими суддями для збору доказів, опитування свідків, огляду місця події, складання протоколу з подальшою передачею його судді. Якщо підсудний зізнавався під «муками», то його зізнання прирівнювалось до інших доказів у справі, а якщо підозрюваний не підтверджував своєї вини під час «мук», то суд мав визнати його невинним, а позивача зобовязував заплатити виправданому грошову компенсацію за заподіяні йому фізичні страждання [1, с. Відтак суддя мав право прийняти або не прийняти доказ, визначав значення і силу доказів, засвідчував достовірність доказів, що надавалися сторонами. Суд мав право відхиляти докази, які надавалися сторонами, а в окремих випадках закон вказував на те, які докази слід застосовувати суду.